засідання Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України
від 17 квітня 2013 року
Веде засідання Голова комітету М.В.Томенко
ТОМЕНКО М.В. Доброго дня, шановні колеги! Хочу усне зауваження Княжицькому зробити, якого ми бачимо в дверях, тому що у Кондратюк була об'єктивна причина. Вона абсолютно не має жодного відношення до запізнення Княжицького.
Сьогодні є пропозиція розглянути два законопроекти про Суспільне телебачення і радіомовлення. Один законопроект внесений Кабінетом Міністрів, другий законопроект внесений депутатами Шевченком і Мірошниченком. Проект Закону про захист професійної діяльності журналістів. І, якщо не заперечуєте, я просив би, в контексті наших розмов і консультацій з Апаратом Верховної Ради, або до "Різного" або до четвертого питання проект постанови Верховної Ради України про парламентські слухання на тему: "Стратегія розвитку національного телерадіопростору до 2015 року". Рік можна обговорити – це попередня версія, якщо ми приймемо рішення таке.
Ми проаналізували. Вчора ми створили прецедент, що будемо на наступну сесію голосувати. І оскільки Комітет з питань освіти відмовився від вересня, у нас поки що на вересень є місце. Так, як ми говорили, загальна стратегічна якась постановочна річ ми можемо прийняти.
Хто за те, щоби такі питання розглянути на комітеті, прошу голосувати? Приймається одноголосно.
Дійдемо до голосування, було прохання нашого колеги Голуба, врахувати його голоси. Оскільки тут є складність у нас регламентна, так я можу зачитати його позицію. Але, думаю, є проблема, наскільки можна буде зараховувати його голос.
МІРОШНИЧЕКНО І.М. Є людина – є голос, немає людини – нема голосу.
ТОМЕНКО М.В. Нема голосу.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Микола Володимирович, якщо дозволите, хотів ще, вибачте за запізнення, хотів порадитися. У мене теж пропозиція провести нам комітетські слухання по ретрансляції і по ратифікації Європейської конвенції про транскордонне телебачення. Тут є адапційні списки. Просто, якщо не проти, можна в "Різному" тоді так, якщо б можна було, щоб ми це обговорили.
ТОМЕНКО М.В. Давайте дійдемо до парламентських слухань і тоді в "Різному", якщо буде час у нас і бажання, ще обговоримо на комітеті.
Шановні колеги, два законопроекти у нас альтернативні. Проект Закону про Суспільне телебачення і радіомовлення, поданий Кабінетом Міністрів і групою народних депутатів. Держтелерадіо делегувало нам для доповіді або представлення даного законопроекту Мураховського Анатолія Леонідовича, нашого колегу. Анатолію Леонідовичу, прошу. А Микола Леонідович зробить співдоповідь як голова підкомітету. Будь ласка.
МУРАХОВСЬКИЙ А.Л. Дякую. Шановний Микола Володимирович, шановні колеги, шановні народні депутати! Резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи "Про виконання Україною зобов’язань" Парламентська асамблея закликала органи влади України перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи.
Ми досліджували цю проблему і по суті суспільні мовники не створені до цього часу в Україні та в Республіці Білорусь. Тому, з метою утворення в Україні системи суспільного телебачення і радіомовлення, законопроектом передбачається створити юридичну особу публічного права – Національну суспільну телерадіокомпанію України, визначити засади її діяльності, а також внесення змін до цілої низки суміжних законів. Серед них є про систему суспільного телебачення і радіомовлення, про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, про порядок висвітлення діяльності органів державної влади, про вибори усіх рівнів.
Ми вважаємо, що цей законопроект створить правові основи діяльності Національної суспільної телерадіокомпанії як необхідного елементу демократичного суспільства, а також додаткові умови для обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних, економічних питань, сприятиме формуванню громадянського суспільства, забезпечить незалежну реалізацію конституційного права кожного на інформацією.
Скажу, що текст законопроекту, на нашу думку, відповідає всім вимогам і Європейської мовної спілки, створить таку систему, яка буде незалежна від органів державної влади. Цей законопроект навіть передбачає обов’язкове висвітлення діяльності органів виконавчої влади, в тому числі передбачає перехідний етап, проміжок часу, фінансування з державного бюджету, перехід на самофінансування. Також керівні органи, які створюватимуться згідно цього законопроекту, у разі його схвалення, також буде передбачати повну незалежність від органів державної влади. Тобто, на нашу думку, він відповідає вимогам Європейської мовної спілки і аналогічними системам, які функціонують у провідних країнах світу.
Дякую за увагу.
Я про відмінності між законопроектами зараз не буду говорити.
ТОМЕНКО М.В. Дякую.
Миколо Леонідовичу.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я, по-перше, хочу сказати, що нам, справді, потрібно зрушити з мертвої точки цей процес створення суспільного мовлення. І мені здається, що ми могли б зараз, справді, знайти таку форму, щоб ми домовилися і з більшістю, і з урядом, і з фракціями опозиції, щоб це якимось чином зрушити.
Що стосується двох законопроектів, які у нас є, є плюси і мінуси в кожному законопроекті. На жаль, немає ще висновку нашого Юридичного управління Верховної Ради, зокрема по законопроекту від групи депутатів. Ми його очікуємо, коли буде.
КОЗЛОВ М.В. Обіцяли вчора ще на 17.00, але ж Бординюк сьогодні, на жаль…
БОНДАРЕНКО О.А. А мы имеем право без вывода рассматривать? По-моему, нет.
(Загальна дискусія)
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Почекайте. У нас є, все ж таки, зобов'язання перед нашими європейськими партнерами і нашим суспільством про це хоча би поговорити. Тому маємо. Ми обговоримо, будемо ми голосувати чи не будемо.
Я хотів би висловити свою точку зору з приводу і одного і другого законопроекту. Є плюси і мінуси в кожному законопроекті. З моєї точки зору в законопроекті наших колег Мірошниченка і Шевченка плюсів більше, хоча теж є недоліки.
Які недоліки законопроекту Кабінету Міністрів, щоб було зрозуміло. Перший. Він не визначає порядок отримання суспільним мовником нової ліцензії на мовлення. Передбачається ліквідація НТКУ на створення нового мовника, тоді як ліквідація підприємства є підставою для втрати чинної ліцензії. Тобто тоді, знову ж таки, фактично ці частоти можуть бути виставлені на конкурс і втрачені для держави. Назва мовника "Національна суспільна телекомпанія України" не відповідає як фактичній суті, законопроект передбачає, що телекомпанія займається радіо, так і змісту суспільного мовлення. А депутати пропонують назвати, це в кабмінівському, "суспільне мовлення", що більше відповідає європейській традиції.
Допускає можливість держслужбовцям бути одночасно членами наглядових органів НТКУ. Хоча Законом про держслужбу заборонено сумісництво, законопроект пропонує встановити заборону лише для деяких груп держслужбовців: суддів, прокурорів, тощо.
Критерії вимоги до члена наглядового органу є нечітким, єдиний критерій до члена Наглядової ради – громадянство України, проживання на її території – не виключає можливості формування складу з осіб без достатнього рівня компетенції. Порядок формування складу наглядових органів є недосконалим. Це питання віднесене до компетенції Нацради, тоді як формування і склад наглядового органу має вирішальне значення для незалежності інформаційної політики суспільного мовника, отже дане питання має вирішуватися на рівні закону.
Існування двох колегіальних органів пропонується в урядовому законі – це правління виконавчого органу і Наглядова рада. Існування двох органів на рівні закону, з точки зору і європейської практики, і з моєї точки зору, не мають жодного сенсу, оскільки виконавчий орган це є керівник, який призначає правління, а Наглядова рада повинна вже визначати керівника.
Фінансування суспільного мовлення Законом про держбюджет без зазначення мінімальної суми з видаткової частини бюджету, яка має йти на це фінансування, може звести діяльність суспільного мовника до аналогу діяльності НТКУ і НРКУ, яким не вистачає коштів на поширення телевізійного сигналу. Це, в принципі, важливе дуже питання, оскільки незалежність мовника пов'язане з незалежністю фінансування, яка може бути проявлена або в абонентській платі, коли ці кошти йдуть безпосередньо до мовника, або в якомусь фіксовану відсотку від суми державного бюджету для того, щоб уряд не мав змоги кожен раз, кожен рік впливати і таким чином тиснути на цього мовника.
Які є, зараз скажу про переваги, а потім і про недоліки законопроекту наших колег. Які його переваги? Він не допускає можливості будь-яким держслужбовцям бути членом Наглядової ради суспільного телебачення, з моєї точки зору це плюс. Розширює коло вимог до членів наглядових рад, що правда за рахунок оціночних критеріїв, там сказано, що вони мають мати високі професійні і моральні якості, суспільний авторитет. Але це хоча б якісь критерії, цих критеріїв, на жаль, немає в законопроекті урядовому, в кабмінівському взагалі їх жодних немає.
Більш детально прописана процедура обрання членів наглядового органу, хоча вона небездоганна, оскільки депутатські фракції мають контролювати, і це є всюди, і в Європі обговорюється, вони мають контролювати призначення, а не призначати своїх представників. Хоча є і така і така форма. Наші колеги пропонують, щоб фракції призначали своїх представників частково. Є певний ризик партійного такого впливу, але я до цього ставлюсь з розумінням, просто підкреслюю, що такий ризик існує.
Пропонується встановити мінімальний обсяг фінансування діяльності мовлення на рівні 0,05 відсотка видатків державного бюджету. Хоча доречніше цю норму ввести в Бюджетний кодекс, але це великий плюс, тому що це гарантує незалежність телебачення.
Які є зауваження з моєї точки зору до законопроекту колег. Він не передбачає внесення змін до Закону про телебачення щодо подальшої долі ліцензій НТКУ і НРКУ та видачі нової ліцензії суспільному мовленню. Це дуже важливо зазначити хоча би в Перехідних положеннях, знову ж таки, для того, щоб ми не втратили ці частоти, які зараз використовує Державна телекомпанія і радіокомпанія.
Не містить процедури перевірки відповідності членів наглядових органів кваліфікаційним вимогам закону, мається на увазі, як визначити професійні і моральні якості, і суспільний авторитет? Це мало би бути докладніше виписано. Хоча це можна після першого читання внести, очевидно, ці поправки.
Не містить вимог щодо детального обґрунтування рішень про призначення членів наглядових рад, або відхилення певних кандидатур. Що мається на увазі? Ми вже маємо прецеденти із Нацрадою, коли ми вимагали, щоб Нацрада, коли видає або не видає, скажімо, ліцензію тому чи іншому органу, то аргументувала, чому вона це робить. Мені здається, що тут теж потрібно аргументувати, чому затверджуються або не затверджуються ті чи інші кандидатури в ради. Хоча, знову ж таки, це такі поправки, які можна внести після слухання закону.
Не містить хоча б загальних вимог до програмної концепції мовників мови ведення передач. Не містить вимог щодо гарантованого інформування, а я вважаю, що питання мови – це є важливим, тим більше для суспільного мовника, і його не погано б було тут вказати.
Не містить вимог щодо гарантованого інформування представленими в парламенті політичними партіями громадян про свої програмні цілі і діяльність, не вирішує питань розповсюдження програм суспільного мовлення в кабельних ефірних мережах. Це важливо, тому що ми маємо передбачити, що суспільне мовлення має право бути в універсальній програмній послузі, бо будемо мати проблеми, які ми маємо з іншими каналами.
І не вирішує питання бюджетного фінансування витрат на поширення програм в цифрових мультиплексах. Це дуже важливо, оскільки у нас цифрові мультиплекси належать, по суті, приватному власнику, який сам може регулювати ціну на ці цифрові мультиплекси. Тому важливо, щоб бюджетом це фінансування забезпечувалося, бо якщо компанія не потягне цього фінансування, то вона фактично опиниться поза цифровим мовленням.
Це ті зауваження, які можна було б внести. Моя точка зору така, що ми можемо рекомендувати цей законопроект до першого читання, хоча було б не погано, все ж таки, отримати висновки, дивно, що його так довго немає, Юридичного управління.
ТОМЕНКО М.В. Шановні колеги, я вас інформую, що ми маємо висновок Науково-експертного управління від 08.02.2013 року на законопроект депутатський "Про систему Суспільного мовлення". І оскільки законопроекти зареєстровані відповідно 12 грудня і 13 грудня, то от на законопроект 13 грудня ми отримали висновок 8 лютого. І чому ми не маємо висновку більше як чотири з половиною місяця? Це несподіванка для мене, тому що я був переконаний, коли прочитав, що у лютому дали на цей, на урядовий до цих пір нема.
Якщо треба, я готовий Голові Верховної Ради надіслати звернення, щоб Науково-експертне управління трохи активніше працювало, бо як півроку чекати висновок на законопроект, тим більше, що вони дають на альтернативний. Тобто вони дали на головний, а не дали на альтернативний.
Формально, я вважаю, що ми можемо розглядати, оскільки в нас є норма Регламенту, ми можемо взагалі розглядати у сесійній залі законопроект, якщо місяць він пролежав… Тому, оскільки в нас є все-таки висновок на депутатський, я думаю, що цей висновок буде так само на урядовий критичний, як і на депутатський.
ІЗ ЗАЛУ. На сьогодні обіцяв Бординюк, буде обов’язково після засідання комітету. Він все можливе зробить…
ТОМЕНКО М.В. Але висновок, напевно, негативний?
КОЗЛОВ М.В. Так.
ТОМЕНКО М.В. Тобто в них негативний висновок і на той і на той.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Мені здається, що ми, знову ж таки, до першого читання повинні були би допустити законопроект депутатський. Це моя така позиція, щоб ми хоча би почали про це говорити.
Там ще багато інших таких складник речей, наприклад, там три представники призначаються Кабінетом Міністрів. Ми маємо європейські прецеденти, коли в наглядові ради громадських рад призначаються представники Кабінету Міністрів, наприклад у Польщі, але це був один представник, а не багато, і його повноваження чітко визначалися, що він лише відповідає за фінансування і не має права втручатися у творчу діяльність. Тому що створювати суспільне мовлення, яке знову буде залежним від уряду, створюючи альтернативу урядовому мовленню, з моєї точки зору це не має сенсу.
(Загальна дискусія)
ТОМЕНКО М.В. Колеги, давайте зараз обговоримо. Тут, я думаю, я ще некоректність допустив, тому що у нас же по другому законопроекту є один з авторів – Ігор Михайлович.
МІРОШНИЧЕНКО І.М. Ні, що стосується формування громадської ради, мені здається, що Микола там...
ТОМЕНКО М.В. Як скажете…
МІРОШНИЧЕНКО І.М. Досить, в принципі, непогано прописано: дев’ять представників від депутатських фракцій і шість представників від громадських організацій. Відповідно Кабінет Міністрів виконує суто технічну функцію, він затверджує цей склад. Мені здається, що досить…
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я зараз скажу, що в урядовому законопроекті було...
МІРОШНИЧЕНКО І.М. Я зрозумів. Ви кажете, що там, в принципі, немає критеріїв оцінки фаховості членів ради.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Вибачте, кажуть, що висновок з'явився.
МІРОШНИЧЕНКО І.М. Добре. Немає критеріїв фаховості оцінки цих членів ради. Але, в будь-якому випадку, ми розуміємо, що депутатські фракції будуть призначати тих людей, яких вважають за потрібне. І якщо депутатські фракції вважають, що туди треба фахових людей, вони будуть фахово призначати – це вже на їх розгляд. А що стосується тих членів ради, які будуть призначені по квоті громадських організацій, то очевидно, що громадські організації, які самі по собі є компетентними в цьому питанні, призначають. Відповідно я думаю, що в цьому питанні проблеми нема.
Там ще деякі зауваження до того, що ви казали, ясно, що треба його, можливо, доопрацювати в плані мови, я тут згоден на сто відсотків. Що стосується, до речі, фінансування витрат на поширення програм в цифрових мультиплексах, можна додатковим пунктом визначити. Тому що те фінансування, яке передбачено в обов'язковому порядку – п'ять сотих відсотка, воно, на наш погляд, більш-менш адекватне для того, щоб бути компромісним. Звичайно, воно не зовсім достатньо, але принаймні воно може бути тим мінімумом, без якого суспільне мовлення не запрацює. А що стосується на поширення сигналу, то це треба окрему статтю безперечно.
ТОМЕНКО М.В. Друзі, так як я і прогнозував, Головне управління вважає, що і цей законопроект доцільно направити на доопрацювання. Таким чином ми маємо два негативних висновки Науково-експертного управління на два законопроекти, можемо працювати. Можемо обговорити тоді два законопроекти загалом.
Я єдине скажу, що, очевидно, тут у нас є змістовна і парламентсько?політична складова. Змістовна – зараз будемо говорити про переваги іншої. Парламентсько-політична – ми все рівно два законопроекти виносимо. Більше того, урядовий законопроект стоїть першим. І нам, можливо, на фракції варто ще порадитися, як нам діяти. Бо якщо, наприклад, опозиція не підтримує урядовий, і він не набирає, а урядові фракції не підтримують опозиційний, то обидва не набирають, бо першим стоїть урядовий законопроект. Я думаю, що це не стільки на фракції, скільки в режимі консультацій треба подумати, як нам рухатися, якщо ми хочемо перший крок зробити по суспільному мовленню, тому що логіка, як ви бачите, зрозуміла. Перший за Регламентом буде стояти урядовий, він і перший зареєстрований.
(Загальна дискусія)
БОНДАРЕНКО О.А. Мне вообще можна что-то сказать? Я слушаю, слушаю. Давно просила слова.
ТОМЕНКО М.В. Будь ласка.
БОНДАРЕНКО О.А. Я понимаю, что вас подавляющее большинство. Я тут вообще один представитель от власти.
ТОМЕНКО М.В. Будь ласка. Баграєв не приходить.
БОНДАРЕНКО О.А. Спасибо большое.
Я тоже проработала два законопроекта. Я могу сказать, что большая часть того, что сказал Николай, я с этим согласна. Кардинально не согласна с одним. Если брать по сути, что такое общественное телевидение, нужно понимать, что общественное телевидение и наблюдательный совет должны тогда формироваться всем обществом, а не только политиками. И когда мне кто-то пытается втюхать идею, что представители от фракции – это гораздо лучше, чем представитель от общественных организаций, извините, я с этим согласиться не могу.
Если брать две по сути разных модели, как организуются наблюдательные советы (пожалуйста, не перебивайте) в одном законопроекте и в другом, могу сказать следующее: что, если брать законопроект Кабинета Министров, там 17 членов, из которых 14, 14, подчеркиваю, 14 представители различных гражданских объединений. Перечисляется каких: в сфере образования, в сфере науки, религии, спорта, журналистики, правозащитнической деятельности, интересов предпринимателей, детей, молодежи, местного самоуправления и так далее.
Что предлагают нам депутаты? Оказывается, депутаты у нас более костные в этом плане и консервативные. Они нам предлагают, чтобы из 15 членов 9 назначали политики. 9 назначали политики! А 6, посмотрите, что они пишут: от общественных организаций, которые действуют только в сфере журналистики и защиты свободы слова. Объясните, пожалуйста, у нас что, журналисты – это все общество? А где у нас те, которые работают в образовании? А те, кто у нас работает в науке? А те, которые работают в других отраслях?
Поэтому, если брать по сути, общественное телевидение – это представительство всех людей, всего народа. Правда? Так вот, я не могу согласиться с вами, господин Княжицкий, что законопроект наших коллег в этом плане выполняет свою миссию, то есть отражает интересы всего общества. Он будет отражать интересы политиков и, скажем так, организаций, которые зарекомендовали себя как грандополучатели, которые работают в сфере журналистики и в сфере, якобы, защиты свободы слова.
Более того, мне не понравилось, что в этом законопроекте данные организации должны работать всего лишь два года на территории Украины. Почему не 5? Почему не 10? Почему эти организации? Они могут быть зарегистрированы сейчас, пока примем законопроект, их наплодят еще 50 на различные европейские фонды, на различные европейские гранты.
Так вот что мы защищаем? Кого мы будем видеть в наблюдательном совете? Все остальное, в принципе, это детали. Я согласна с Николаем, что если мы хотим получить реальный законопроект в зале на второе чтение, то стоило бы, наверное, прислушаться к тому, что есть кабминовский, и я считаю, что он более совершенный и более доработанный. Более того, он предлагает модель и общественного радио, и общественного телевидения. Здесь я, к сожалению, этого не увидела.
ТОМЕНКО М.В. Будь ласка, друзі, хто ще хотів висловитися? Пані Олена, ні? Юрій, ні? Рустам, ні?
Я єдине, звичайно, що для мене є більш важливим. Тут ще є момент, який ми не сказали. Насправді, концептуально два дуже різні закони, тому що урядовий закон, як не парадоксально, більш радикальний ніж депутатський.
БОНДАРЕНКО О. А. Абсолютно так.
ТОМЕНКО М.В. Він про Суспільне телебачення, а депутатський – про систему. Тобто, скажімо, таке запитання, яке мене цікавить, наприклад, фінансування в депутатському законопроекті отсилочна норма на майбутній Закон про суспільне мовлення. Тобто, яка концепція депутатського? Що спочатку є рамковий законопроект концептуальний про систему. А в базовому законопроекті про суспільне мовлення інструментарій буде прописаний, прописане фінансування, прописані інші речі. Тобто там тільки загальна норма про те, скільки фінансувати.
Тому можна критикувати урядовий, але там хоч зрозуміла логіка. Тобто державне фінансування, там таке і таке фінансування, і так далі, і так далі. Тобто це відмінність, яку треба взяти до уваги, хоча ясно по урядовому, уже 1 січня 2013 на підході, очевидно з моменту ухвалення там якась якась буде дата. Але по наглядових радах є проблеми з однією схемою, є проблеми з іншою. Я погоджуюся, що в схемі депутатській, звичайно, вища ступінь політизації, тому що зрозуміло, що депутати все-таки і політичні інтереси мають, і партійні. Але мені жалко Національну ради з питань телебачення і радіомовлення, я не уявляю, як вони оберуть цю Наглядову раду по закону урядовому.
От дивіться, наприклад, я особисто представляю громадську організацію у сфері там освіти, культури і так далі, тобто у мене загальнонаціональна організація, я теж подам таку людину. Таких організацій, як у мене, ще десь 50 є. Ігор подасть від спорту, Микола від медіа подасть, і так далі. Тобто у кожній сфері діяльності, на жаль, в силу нашого сучасного громадянського суспільства, буде жеребкування теж. Розумієте, що є організація з однієї людини, от вони подають і шляхом жеребкування у нас можуть попасти організації, які мають загальне уявлення про концепцію телебачення, і дуже далекі від того, що повинно робити телебачення.
Тому мені здається, що ця схема теж дуже вразлива, оскільки вона не відбирає, тобто будь-хто подає і Нацрада шляхом жеребкування. Тобто ця складність, думаю, яка ні до чого доброго не призведе. От уявіть собі, там у сфері прав ветеранів війни бойові організації, тобто купа теж організацій, там одних афганських тільки наших скільки! І я уявляю, яка боротьба між ними буде, чому жеребкування попала одна афганське, а не там інша, і так далі.
Тому по наглядових треба сидіти, думати. Тобто ні одна, ні інша система, мені здається, не вирішує питання, яке стоїть перед нами.
СТЕЦЬ Ю.Я. Тільки медійні доб’ються.
МІРОШНИЧЕНКО І.М. Я, власне, хотів сказати, якщо ми будемо говорити про суспільне мовлення, це ж не означає, що участь у його створенні і у наглядовій раді мають брати, наприклад, там аграрії чи будівельники, чи ще хтось. Саме тому ми і пропонуємо, щоби частину наглядової ради формували з фахового кола людей. Бо це телебачення – це серйозна річ, це серйозна сфера. І для того, щоби брати участь у роботі наглядової ради, треба хоча би розумітися на цьому. І це ніякою мірою не обмежує права інших громадських організацій. Але, власне кажучи, ми ж не говоримо, щоб представники громадських організацій, які працюють у журналістиці чи у захисті свободи слова, брали участь у наглядових радах в інших галузях чи сферах. Правильно? У цьому є певна логіка.
СТЕЦЬ Ю.Я. А представники медіа-профспілки можуть бути?
МІРОШНИЧЕНКО І.М. Безперечно.
СТЕЦЬ Ю.Я. До недавньому часу було дві медіа-профспілки, уявляєш собі, як вони побилися б між собою?
МІРОШНИЧЕНКО І.М. Там прописано, буде конференція громадських організацій. Я розумію, що це також недосконала схема, бо ми знаємо, як у нас конференції організовував Попов, наприклад, про громадські ради при Київській міськдержадміністрації. Безперечно. Але, у будь-якому випадку, це більш фахова і вужча аудиторія – це те, про що ми говоримо. Бо у нас буде так, як у Національній раді, коли сьогодні є деякі члени Нацради, які жодного поняття взагалі не мають, що таке телебачення. Правильно?
(Загальна дискусія)
ТОМЕНКО М.В. Друзі, є пропозиція. Да, пан Микола і будемо голосувати, бо я так розумію, що зараз ми тільки мусимо дати згоду на те, що ми переносимо в сесійну залу, щоб зрушитись, але базові питання треба сидіти і спільно думати, як їх вирішити. Вони не вирішені.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я хочу сказати, це правда. Ці два закони, Олена, може, зі мною сперечалася, я не зрозумів про що, бо я якраз підтримую те, що вона казала. Я погоджуюся, по-перше, я кажу, що є в законах недоліки. Я сказав у доповіді, що партизація – це не є аж дуже добре. Хоча парламент теж є відображенням структури суспільства. І в нас всюди є недоліки.
Так можна від влади поставити через контрольовану владою Нацраду всіх представників громадських організацій і його контролювати владою, а парламент в даному випадку тоді дає незалежність. Разом з тим, якщо ми ставимо тільки медіа-організації громадські, то тут справді, тут я з Оленою погоджуюся, інші сфери життя і їхні представники теж мають бути в Наглядовій раді.
Тому і один і другий закони мають недоліки. Депутатський, з моєї точки зору, зроблений краще. Але я готовий до будь-якого компромісу і вважаю, що ми маємо просто це зрушити з місця. Ми можемо взагалі два рекомендувати, два затвердити, чи не можемо? Чи нам обов'язково потрібно один.
ТОМЕНКО М.В. Ні. Ми можемо ухвалювати будь-яке рішення: або за або проти. Обидва в незалежності від нашого рішення виносяться в сесійну залу і остаточне рішення виносить сесійна зала. Тобто просто доповідач скаже, що комітет рекомендує цей підтримати, а цей відхилити. А зала визначитися. Але просто по хронології першим буде урядовий, про що я наголосив.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Нам треба це зрушити якось з місця. Ви знаєте, урядовий, він не є, це все одно треба зробити.
БОНДАРЕНКО О.А. Если говорить о тактике, Коля прав. Лучше поддержать кабминовский, внести туда те вещи, которые полезны во втором. Тогда голоса будут.
ТОМЕНКО М.В. Але це будемо приймати рішення, коли дійдемо до сесії. Зараз треба прийняти рішення.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. В кабмінівському теж є багато проблем, за які не можна голосувати. Там представники Кабінету Міністрів в цій Наглядовій раді, все одно це вплив.
ІЗ ЗАЛУ. А це вплив однієї політичної сили.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Але це вплив уряду, який тут же збільшується.
СТЕЦЬ Ю.Я. Взагалі суспільне мовлення не може мати жодного відношення до влади…
БОНДАРЕНКО О.А. Я теж так вважаю.
(Загальна дискусія)
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Або тоді треба визначити їх повноваження, що вони лише за фінанси відповідають, наприклад.
СТЕЦЬ Ю.Я. Колеги, в нас був хороший досвід, коли ми створили робочу групу по опрацюванню Закону про доступ до публічної інформації.
БОНДАРЕНКО О.А. Да. И голосовали в зале один за другим альтернативные. Все нормально было.
СТЕЦЬ Ю.Я. Да. Більше того, там були, правда, Представник Президента, були представники від опозиції, представники парламентської більшості і представники громадських організацій і медіа-юристи. Був хороший досвід, коли вони пропрацювали якісний законопроект, який всі фракції підтримали, здається, окрім комуністів, якщо не помиляюсь. Нас комуністи, як я розумію, не цікавлять.
ТОМЕНКО М.В. Ми можемо зняти.
СТЕЦЬ Ю.Я. Може зробимо таку групу. Просто ми тоді будемо розуміти, що у нас вистачить голосів за якісний законопроект. А в групі ми могли б опрацювати його і позабирати якісь питання.
ТОМЕНКО М.В. Це можна таким шляхом піти. Тобто ще на один рік повернутися назад. Але це означає, що ми на наступну сесію його включимо. На цю сесію ми вже не включимо ці законопроекти, бо вони не включені.
Якщо робоча група працює, тобто ми на рік повертаємось назад. Я вважаю, що це неправильно.
БОНДАРЕНКО О.А. Мы можем по-другому поступить. Смотрите. Они поступят два в зал…
СТЕЦЬ Ю.Я. Хвилиночку. Я просто хочу пояснити, що я пропонував. Очевидно, що ми вносимо в зал. І очевидно, що буде голосування, і за основу якийсь буде прийнятий. Я пропонував, щоб між першим і другим читанням створити робочу групу.
ТОМЕНКО М.В. А, однозначно, то звичайно! Звичайно! Тут я підтримаю. Тільки треба підтримати якийсь у першому читанні.
СТЕЦЬ Ю.Я. …Між Кабміном і колегами, які внесли свій законопроект.
ТОМЕНКО М.В. Не тільки їх, а ще залучати людей.
(Загальна дискусія)
СТЕЦЬ Ю.Я. Вони мають, як мінімум, моральне право, оскільки вони працювали багато над цим законопроектом. А те, щоб попіаритися на ньому, це вже інше питання.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Та яка різниця, хто? Нам важливо це зараз зробити.
ТОМЕНКО М.В. Друзі, одним словом, наше рішення таке: ми повинні винести ці законопроекти до залу, спробувати домовитися, щоб якийсь взяти за основу, створити робочу групу. І ці два закони всі добрі ідеї, бо, як бачимо, в двох законах є вади ті чи інші, їх робити.
Тому ставлю на голосування питання про підтримку проекту Закону про суспільне телебачення і радіомовлення, поданого Кабінетом Міністрів. Хто "за"? Два. Хто "проти"? "Утримався"? П'ять.
Хто за проект Закону про внесення змін до Закону "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення", поданий народними депутатами Шевченком, Кутовим, Мірошниченком? Хто "за"? Шість. Хто "проти"? "Утримався"? Один.
Отже ми вносимо два законопроекти і доповідаємо, що підтримка була такого-то, підтримка була такого-то; але розуміємо, що перед голосуванням все рівно нам потрібно домовитися, щоб "не спалити" два законопроекти. Але це вже не на комітеті.
СТЕЦЬ Ю.Я. Як я розумію, ми не вносимо до залу перший законопроект, оскільки проголосували за другий.
ТОМЕНКО М.В. Чому? Вносимо.
БОНДАРЕНКО О.А. Потому что у нас рекомендательный голос.
ІЗ ЗАЛУ. Є висновок комітету, що ми підтримали альтернативний. Але його все одно вносимо.
СТЕЦЬ Ю.Я. Я пам'ятаю, що комітет не підтримав, то тоді не вносити.
ТОМЕНКО М.В. Ми не можемо, бо це альтернативні два законопроекти. Вони розглядаються саме в такій послідовності.
Друзі, у нас ще один серйозний законопроект: проект Закону про захист професійної діяльності журналістів, реєстраційний номер 2140, внесений народним депутатом Катеринчуком. Микола Дмитрович поінформував нас персонально про те, що, в силу його перебування на дуже важливому заході за межами України, він не може бути присутнім, але повністю покладається на наш професіоналізм і буде вдячний за будь-яке рішення. Це позиція чесна його.
(Загальна дискусія)
СТЕЦЬ Ю.Я. Без обговорення відхилити.
ТОМЕНКО М.В. Ні, друзі.
БОНДАРЕНКО О.А. Давайте пообсуждаем, но я так думаю, что у всех будет сходное, на самом деле, мнение.
ТОМЕНКО М.В. Друзі, Рустам Бурханович активно готувався, ви вже йому скажете, яку позицію. Будь ласка.
РАУПОВ Р.Б. Дякую. Я сподіваюся, що менш запекла боротьба буде навколо цього закону, тому що там досить багато було вдосконалень. Але ж я дуже уважно його вивчив і хочу запропонувати вам на розгляд проект Закону про захист професійної діяльності журналістів, реєстраційний номер 2140 від 30.01.2013 року, внесений народним депутатом України Миколою Катеринчуком.
Хто уважно дивився цей закон, ми зараз отримали два висновки. Один з них Головним управлінням підписаний. А другий – це висновок, який надав нам Комітет з питань бюджету. Вони, як би, не заперечують проти того, щоб ми запропонували в сесійну залу його, але ж тут є декілька зауважень, що стосується форми, та деяких зауважень, що стосуються змісту.
Я почну з висновку, який надало нам Головне управління. Тут таким чином. Почну з кінця, мабуть. Головне управління пропонує за результатами розгляду у першому читанні законопроект відхилити. Дійсно, коли читаєш його, неозброєним оком бачиш, що тут хоча і мета ставиться досить слушна і досить благородна, але ж вона не досягається цим законом, тому що тут достатня кількість протиріч і таке інше. Почну з таких влучних моментів, це висновок Головного управління на проект закону.
"Поданий законопроект не має самостійного предмета правового регулювання, оскільки більшою мірою він складаються із норм, які уже містяться у чинному законодавстві України". Наприклад, якщо вам це цікаво, да, якщо буде цікаво. Чи запропонувати вам приклади? Наприклад, "визначення терміну "журналіст", яке пропонується у законопроекті, уже міститься в статті 1 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", у статті 25 Закону України "Про друковані засоби масової інформації".
Положення пункту 9 та 12 частини першої статті 4, відповідно до яких журналіст під час провадження професійної діяльності має право не повідомляти, не розкривати джерело інформації, крім випадків, коли така інформація обнародується за рішенням суду, повторюють норми чинного законодавства, зокрема частину третю статті 25 Закону "Про інформацію".
У статті 8 законопроекту містяться положення, які дублюють зміст окремих статей Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів.
І таке інше. Тобто складається таке враження, що деякі положення деяких законів скомпільовані і недоброякісно скомпільовані під назвою цього закону.
Друге. У законопроекті міститься чимало загальних декларативних положень, які характеризуються відсутністю належної визначеності. Приміром, такий характер властивий положенням статті 3, за змістом яких важко встановити, які саме органи та в який спосіб повинні виконувати завдання, забезпечення яких гарантує держава.
Третє. Управління висловлює зауваження щодо інших положень законопроекту. Наприклад, із запропонованого в законопроекті визначення терміну "журналіст" випливає, що журналістом можна вважати будь-яку особу, яка може збирати, одержувати, зберігати і надалі поширювати вказану інформацію, зокрема за допомогою мережі Інтернет.
Що мене от стурбувало, тут дуже багато прикладів, які розкривають це положення, це зауваження щодо положень законопроекту. Четверте, наприклад, "викликають зауваження запропоновані в Прикінцевих положеннях зміни до Кримінального кодексу України".
Наприклад, "пропозиції щодо встановлення кримінальної відповідальності за такі діяння, як умисне заподіяння журналісту тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, нанесення побоїв, вчинення інших насильницьких дій і таке інше є юридично необґрунтованими та недоцільними. Адже кримінальна відповідальність за означені діяння вже передбачена чинним кримінальним законодавством. Зокрема, якщо перешкоджання професійній діяльності журналіста здійснювалося шляхом погрози вбивством або застосування насильства, а так само безпосереднє вчинення насильницьких дій, то вчинене, за наявності підстав, слід кваліфікувати як сукупність злочинів за статями 171 КК та відповідно 121, 122, 125-127, 129 Кримінального кодексу".
Загалом, на погляд Головного управління, запровадження спеціальних норм до кримінального законодавства України, в першу чергу, повинно бути обумовлено підвищеним або пониженим рівнем суспільної небезпечності діяння. В даному ж випадку, навряд чи вбивство журналіста, пов'язане із його професійною діяльністю, буде менш суспільно небезпечним діянням, а ніж, наприклад, вбивство захисника чи представника особи.
Зазначається, що пропозиція щодо запровадження безальтернативних санкцій у виді позбавлення волі на певний строк абсолютно не відповідає визнаним положенням сучасної науки кримінального права.
П'яте. Законопроект нерідко перенасичений абстрактними і невластивими закону термінами. Деякі з них не знайшли свого подальшого розкриття в цьому законі. Наприклад, "громадський обов'язок", "бути добросовісним". І таке інше.
Шосте. Необхідно також зазначити, що частина положень проекту має недоліки технічно-юридичного характеру. Зокрема, слід вказати на невідповідність назви законопроекту його змістові. На думку управління, зміст законопроекту, в якому йдеться не лише про захист професійної діяльності журналіста, а і про загальні засади журналістської діяльності, права, свободи та обов'язки журналіста тощо, є ширшим, ніж його назва.
І насамкінець, звертає увагу Головне управління на те, що за змістом пункту 11 частини другої статті 92 Конституції України законами визначаються лише засади утворення та діяльності засобів масової інформації.
Головне управління доходить до висновку, що за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити. Я теж пропоную, колеги, відхилити цей закон, тому що ви бачили, що певні недоліки існують і їх треба, перш за все, усунути і більш ретельно попрацювати над змістом цього закону. Дякую за увагу.
ТОМЕНКО М.В. Дякую, пане Рустаме.
Да, пані Олена.
БОНДАРЕНКО О.А. Согласна с Рустамом. Впервые согласна полностью с выводами нашего Научно-экспертного управления в том, что, на самом деле, здесь всегда нужно очень внимательно, а иногда они дают такие практические выводы.
Чистая компиляция с тех законов, которые уже действуют в Украине по различным направлениям. Более того, правильно Рустам сказал, в некоторых вещах они даже ослабляют наказание за препятствование деятельности или посягательство на жизнь и здоровье журналиста.
Но самое интересное для меня было, когда я изучала "тело" законопроекта, слишком много оценочных суждений. То есть, от чего отталкиваться, когда даем оценку? То есть, как, допустим, ранжировать, мотивировать или, допустим, объяснять то или иное действие? Например, в "теле" закона есть, в терминологии нет: "предмет суспільного інтересу, за наявності умислу". Как это доказать? Что такое "надмірний тягар для журналіста"? Или, допустим, выбор тематики. Почему запрещается главному редактору, который именно этим и занимается?
Дальше. "Організації не мають право втручатися у редакційну політику". Получается, любой гражданин может, а только организации не могут.
И таких вещей, он у меня просто весь почеркан. "Зняття передачі з ефіру без пояснення". Подождите, а если форс-мажор, технические причины, не доехали гости в студию? Это что, тоже цензура? Это 5 пункт, допустим, где определяется цензура. "Обмежень на спілкування журналістам". А если тайминг – это тоже считается цензура? "Надання недостовірної інформації журналісту", очень хороший пункт, возможно, нам придется его учесть на будущее. Предполагается ответственность за то, что кто-то снабжает журналиста недостоверной информацией. И так далее.
Но, на самом деле, я очень удивлена была тем, что такой профессиональный юрист, как Николай Катеринчук, сделал просто глупую работу, он взял и дублировал нормы, которые есть в других законах, сделал законопроект под вот таким названием. То есть я тоже, как и Рустам, считаю, что его нужно отклонить.
ТОМЕНКО М.В. Пані Олено.
КОНДРАТЮК О.К. Ви знаєте, насправді, я би так не гарячкувала, не говорила про відхилення цього закону. оскільки ця тема є дуже актуальною. І, на жаль, ви не зовсім проаналізували акуратно, Рустаме, взагалі закон, який є, тому що він фактично дуже подібний до мого закону, який вже прийнятий в першому читанні, і мій закон іде під номер 0942.
Більше того, оскільки мій законопроект вже прийнятий в першому читанні, а вчора вже закінчилося подання поправок до другого читання, і я подала там багато поправок. Тобто зараз виходить таким чином, що фактично дуже багато там пунктів, особливо це стосується найголовнішого – це змін в Кримінальному кодексі і прирівнювання фактично роботи журналіста до роботи працівника внутрішніх органів, відповідно від того і відповідальність і так далі. Тому, я думаю, що нам треба буде якимось чином розходитися теж в цьому питанні.
Тобто, або підтримати цей теж закон – і тоді теж на друге читання виходити, і вже тоді щось робити, якось спільно поєднувати їх і так далі. Тому що, в будь-якому разі, мій закон все рівно вже пройшов перше читання і винесений все рівно буде до залу, тобто буде винесений в комітет вже з поправками до другого читання. От.
Моя пропозиція є такою, щоб все ж таки підтримати цей законопроект, який є. Тому що ми як комітет в принципі не маємо права відхиляти подібні навіть назви законопроектів.
РАУПОВ Р.Б. Я вибачаюся, я нічого проти вашого законопроекту не маю.
КОНДРАТЮК О.К. Я ж не кажу, що проти. Я ж не кажу, що проти. Просто нам треба виходити з того, що вже є.
РАУПОВ Р.Б. Просто я вважаю, що в такому вигляді, в якому є цей закон, його приймати неможливо. Тому що це не закон, а це компіляція деяких положень.
БОНДАРЕНКО О.А. Название может быть хорошее, а суть.
РАУПОВ Р.Б. Положень. І це недоброякісна робота, перш за все, помічників Миколи.
ТОМЕНКО М.В. Друзі, тут є представники братських організацій і Національної спілки журналістів і інших медіа-організацій. Думка була така, оскільки йдеться, перш за все, про життя і діяльність професійних журналістів, тоді, можливо, нам попросити би Миколу Дмитровича все-таки ще з ними поспілкуватися. Тобто, скажімо, Національна спілка може там про законодавство не дуже, бо в медіа-праві я не думаю, що вони великі фахівці. Тобто поспілкуватися з різними профспілками і з різними організаціями журналістів, бо йдеться про їхню життєдіяльність. І вони краще знають від політиків і депутатів, як їх захищати.
Тобто поки що не ухвалювати рішення про відхилення чи підтримку, а просити попрацювати, може на заміну він подасть цей законопроект. Потім розв'яжеться історія із законопроектом, який Олена готувала. Ми до другого читання, наприклад, дай бог, він буде прийнятий – частина питань буде врегульована автоматично, чи, скажімо, не прийняти, то інша логіка.
КОНДРАТЮК О.К. Ви розумієте, вибачте, що перебиваю. Доля цього мого закону теж є довгою, тобто він фактично перейшов з минулого скликання до нас. І він був якраз написаний після того, як працювала ТСК по боротьбі з цензурою. Тобто там деякі положення треба просто викинути, що ми і зробили під час другого, зараз під час поправок. Може є резон якийсь, дійсно, я не знаю, може просто поговорити з Миколою і його дати потім або на заміну якийсь свій же… Це треба з ним тоді говорити.
ТОМЕНКО М.В. Я теж так думаю. Ми створимо купу проблем…
РАУПОВ Р.Б. Треба вирішувати це питання про захист, так, але ж і причини.
ТОМЕНКО М.В. Я з Оленою Бондаренко погоджуюся, тому що я це пройшов у свій час. Якщо вводиться там 5 чи 7 неологізмів, тобто які не розтлумачені, без суб’єктивних цих, то це біда. А ми навпаки виводимо ту негативну інформацію, ми виводимо речі якісь із законодавства цивільного, які не розтлумачені, а тут додатково вводяться, то ми рівно протилежні речі робимо. Ми за логікою законотворення, тобто ми повинні написати суб’єктивні причини. Так, прошу, будь ласка.
КОТЮЖИНСЬКА Т. Можна долучитися до дискусії? Тетяна Котюжинська, Спілка журналістів. Дійсно, в цьому законопроекті, я абсолютно погоджуюсь з панною Оленою про те, що в цьому законопроекті є цінною саме стаття 171. Я ознайомилась з висновками Юридичного управління, розумію прекрасно, що можна все це "по совокупности" і так, і так. І загалом у нас по 171 взагалі рідко порушуються справи.
КОНДРАТЮК О.К. Воно цим і викликано було, після цього, так.
КОТЮЖИНСЬКА Т. Як правило, це 296 – хуліганство, і все, і крапка. Тому якраз ми і лобіюємо і хочемо розробити, щоб це влаштовувало взагалі всі політичні сили і, можливо, йшло навіть як подання від Президента. Можливо будуть якісь зміни в цьому законопроекті пана Катеринчука – це теж як варіант, що будуть саме розглянуті зміни до 171 статті.
В чому величезні проблеми, які вбачають саме організації журналістів? Перше, не визначено по 171, хто є журналісти. Як правило, прокуратура особливо, вона посилається на визначення, хто такий журналіст, яке дається в одному лише законі. А насправді цих визначень багато, але посилаються тільки на одне визначення: в Законі про держпідтримку і соціальний захист, де є посилання на державний класифікатор назв професій. А в державному класифікаторі, наприклад, кореспондент – він є журналіст, а фотокореспондент вже відноситься до класифікатора "фотографи", а редактор – "керівники". І, таким чином, редактор, або звукооператор, або фотокореспондент – вони не журналісти, не кажучи вже про журналістів мультімедіа.
Тому от ми на консультаціях в рамках МРГ – міжвідомчої робочої групи – ми випрацювали, що все ж таки нам необхідно зробити принаймні це примітку до 171 статті, яка б визначала, що під "журналістом" в цій статті розуміється. Це дуже б влаштувало правоохоронні органи для того, щоб вони могли це зрозуміти. (Шум у залі) За аналогією, як це робиться там, що під службовою, під посадовою особою розуміється. Це перше.
І друге, щоб все ж таки підсилити відповідальність і зробити більше кваліфікуючих складів, оце те, що критикується Юридичним управлінням, але все ж таки ми це підтримуємо. (Шум у залі)
Чому? Тому що діючим з 1 січня 1998 року Законом про держпідтримку та соціальний захист встановлено спеціальну норму про те, що перешкоджання професійній діяльності журналіста чи переслідування його за цю професійну діяльність прирівнюється до такої ж відповідальності за перешкоджання, переслідування співробітника правоохоронних органів.
КОНДРАТЮК О.К. Так. Це стаття 118.
КОТЮЖИНСЬКА Т. І там якраз визначено – повний склад іде, там ніяких "совокупностей", повний склад. І все зрозуміло, все чітко, чіткий, зрозумілий професійний захист. Але цих змін дійсно потребує.
І, крім того, дійсно, в цьому законі є цінним, можна це брати, так само, як і у вашому законі, пані Олена, те, що стосується визначення "цензура". Тому що воно дано, але воно може тлумачитися дуже широко, а може дуже вузько. І потрібно, принаймні, давати в законі якісь орієнтири – це б допомогло.
Тому погоджуюсь з тим, що в цьому законі є речі, які вже визначені законодавством, і це не потрібно, а є те, що можна взяти.
ТОМЕНКО М.В. Так, Миколо Леонідовичу.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Ви знаєте, хочу, знову ж таки, підтримати у даному випадку колегу Раупова і колегу Бондаренко, тому що якщо ми читаємо цей законопроект, давайте ще раз уважно читати, що ми підтримуємо, а що ми не підтримуємо. Колега Бондаренко вже про це говорила.
"Редакційна свобода журналіста забезпечується власником редакції". Що таке "власник редакції засобів масової інформації", що це за термін? "Засоби масової інформації полягають у свободі вибору тематики публікацій і методів роботи". Це означає, що якщо є новина, яку редактор верстає, а журналіст скаже: "А я хочу, щоб першою новиною було про кошачий магазин, вибачте, будь ласка. А все інше мене не цікавить. Якщо ви мені забороните – це цензура."
То тільки навіть виходячи з цього, ми вже не можемо це підтримувати. Ми ж не можемо виглядати теж некомпетентними. Те, що тут є, справді, деякі пункти, які є важливими, ми можемо подумати, яким чином це внести у законопроект Олени Кондратюк. Але цей законопроект підтримувати – це себе, на сміх, не поважати. І ми таким чином, по суті, зупиняємо роботу всіх редакцій. Вибачте. (Загальна дискусія) Там є і багато інших, я просто навів звичайний приклад.
ТОМЕНКО М.В. Друзі, якщо ви не заперечуєте, щоб конструктивна позиція була. Тобто повернути на доопрацювання за участю громадських організацій, національних спілок, підкреслюючи важливість загальної теми і напрямку, але технології виписані, все-таки попрацювати. Ми її не відхиляємо, а повертаємо, щоб він доопрацював.
ІЗ ЗАЛУ. На доопрацювання автору. Давайте.
ТОМЕНКО М.В. На доопрацювання.
СТЕЦЬ Ю.Я. Я теж думаю так, що законопроект неякісний і популістський, треба на доопрацювання автору повернути, тим більше, що київських виборів не буде…
ІЗ ЗАЛУ. Йому буде над чим попрацювати, да?
ТОМЕНКО М.В. Якщо не заперечуєте, тоді мою пропозицію про те, що автору повернути на доопрацювання, залучити громадські організації, профспілки і подати нам пізніше. Хто за цю пропозицію? Дякую, одноголосно.
Шановні колеги, переходимо до парламентських слухань. Ми, в принципі, сказали, що ми "за". Якщо ми підписалися, тоді нам треба зафіксувати, що ми переконуємо тоді "вересень", і в дискусії, яка виникне, невідомо, ще скільки таких зареєстровано. Тобто ми, це вічна тема, яку ми, на пропозицію пана Юрія, подали. Ми дуже загальну тему дали, ми можемо і в листопаді її, умовно кажучи. І будемо шукати компроміс тоді в сесійній залі, не б'ємось за вересень, а б'ємось за те, щоб стратегічна розмова відбулася в сесійній залі. Хто "за"? Підтвердимо. Підтримується.
Миколо Леонідовичу, за комітетські? Давайте.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Шановні колеги, є одне дуже важливе питання, яке турбує дуже багатьох громадян, кабельників, мовників, багатьох людей, це питання, яке пов'язане з так званим питанням ретрансляції. Ви знаєте, що Україна ратифікувала Конвенцію про транскордонне телебачення, і відповідно до цієї конвенції будь-які європейські програми можуть бути в наших кабельних мережах.
Натомість Національна рада з подачі колись, навіть пам'ятаю кого, пана Куруса зафіксувала щось, тобто так званий адаптаційний список, згідно з яким ці вже компанії, які отримали ліцензії в європейських країнах, що означає, що вони вже відповідають конвенції, ще й наша Нацрада повинна підтверджувати фактично їх ліцензії.
БОНДАРЕНКО О.А. Грубо говоря, это цензорский список.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Фактично це не просто, я б сказав, що це не цензорський список, погоджуюсь, він частково цензорський, частково корупційний, тому що кожен канал з Європи, "Діскавері", якщо хоче продовжити мовлення, має іти і вмовляти Національну раду, щоб їм дозволили це робити, що звичайно є абсурдом.
Тому в мене є така пропозиція, провести слухання в Комітеті з питань ретрансляції виконання Україною зобов'язань, які вона взяла на себе у зв'язку із ратифікацією Європейської конвенції про транскордонне мовлення. Ратифікувавши Європейську конвенцію про транскордонне телебачення Україна тим самим взяла на себе зобов'язання перед міжнародною спільнотою не допускати невиправданих обмежень ретрансляції передач з країн-учасниць конвенції, крім випадків передбачених статтею 10 цієї конвенції про захист прав людини.
Відповідно до статті 42 закону України про телебачення і радіомовлення ретрансляції телерадіопрограм і передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення на території України, не обмежується. Однак, всупереч цій нормі Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення встановлені обмеження на ретрансляцію в Україні телевізійних каналів з країн-членів ЄС.
Так Національна рада власним рішенням, номер 652 від 2 квітня 2008 року, запровадила окремий перелік програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно частини першої, статті 42 Закону про телебачення і радіомовлення. Хоча відповідними повноваженнями Національна рада законами не наділена.
Разом з тим, формально, відсутність європейського каналу в переліку Національної ради не означає, що він не відповідає Європейській конвенції. А ведення самого переліку програм, зміст яких, на думку Національної ради, відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення. І, одночасно, заборона ретрансляції телеканалів, які хоч і походять з країн-учасниць, але не перебувають в переліку, є порушенням міжнародних зобов'язань України.
Зважаючи на це, питання ретрансляції виконання Україною зобов'язань, які вона взяла на себе, у зв'язку з ратифікацією Європейської конвенції про транскордонне телебачення, є актуальним і потребує детального обговорення та вивчення з метою підготовки рекомендації щодо вирішення наявних проблем та недопущення не виконання Україною своїх міжнародних зобов'язань і, водночас, порушення прав інших осіб. Оскільки порушення питання віднесено до предмету відання Комітету з питань свободи слова і інформації відповідно до статті 29 Закону України "Про комітети Верховної Ради", комітет має право провести слухання на запропоновану тематику.
І тут пропонується декілька дат, значить ми говорили з апаратом комітету, апарат пропонує 19 червня 2013 року.
ТОМЕНКО М.В. А це не в день, коли засідання комітету?
ІЗ ЗАЛУ. Це пленарний тиждень.
ТОМЕНКО М.В. Який день?
ІЗ ЗАЛУ. Середа.
ТОМЕНКО М.В. Однозначно неправильно, звичайно. Але, якщо ми домовилися, ми ж домовилися, що, з міркувань доброї оптимальної роботи для депутатів, в середу кожного пленарного тижня в нас комітет, а в інші дні слухання. Ми ж збиваємо комітет, тоді мені прийдеться вас збирати в не сесійний тиждень, я вважаю, що це неправильно, треба шукати інше.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Є з 10.06 по 14.06 проміжок. Якщо можна в цей проміжок зробити.
(Загальна дискусія)
ТОМЕНКО М.В. Давайте зробимо або у вівторок, або в четвер. Може в четвер краще, велика перерва? В середу комітет. Коли краще по роботі фракції, у вівторок чи в четвер?
(Загальна дискусія)
ТОМЕНКО М.В. Вівторок, бо четвер? Вівторок, оцей шматок перерви, між другою і четвертою годинами. Давайте вівторок. То 18, у вівторок. Добре, давайте підтримаємо голосуванням ідею Миколи Леонідовича. Підтримайте. Дякую.
Друзі, питання вичерпано, у кого в "Різному"?
БОНДАРЕНКО О.А. Еще у меня такой вот вопрос деликатный. Николай Владимирович, хочу обратиться к вам убедительной просьбой, коль уж вы пишете письма от имени комитета, то хотя бы ставьте в известность, или эти вопросы рассматривайте на комитете.
Коллеги, у меня есть один такой не очень хороший факт, вот 9 числа Николай Владимирович от имени комитета позволил подписать себе письмо на тему, которую мы не рассматривали. Причем здесь такие формулировки "комітет розглянув" – мы ничего не рассматривали, "комітет стурбований" – мы не принимали никаких решений, "інформуємо" – то есть не вы один, а, получается, от нас, от нашего имени "інформуємо вас".
Я убедительно прошу, если вы подписываете такие письма, еще и на бланке комитета, пожалуйста, выносите эти вещи на комитет и тогда уже коллегиально мы можем позволить себе вот такие формулировки.
ІЗ ЗАЛУ. Может это фейк?
БОНДАРЕНКО О.А. Это не фейк, потому что это было в "Украинской правде". Я так понимаю, что это рассылала пресс-служба.
ІЗ ЗАЛУ. Ні, а хто сказав, що це серйозний засіб масової інформації?
БОНДАРЕНКО О.А. Николай Владимирович, вот давайте не идти по пути Андрея Шевченка. Пожалуйста.
ТОМЕНКО М.В. Ні, більше того, я повністю підтримую. Зараз проведемо розслідування, хто це готував, я готовий догану винести. Тому що я завжди в таких випадках працівникам апарату говорю, що коли…
Йшлося про судовий позов, абсолютно неадекватний, мера до газети, де мер…
БОНДАРЕНКО О.А. Давайте рассматривать вместе.
ТОМЕНКО М.В. Мы не успеем рассмотреть. Якщо до мене звернувся головний редактор 9-го, а суд 10-го. Розумієте? Тобто я апарату казав, в таких випадках ви пишете, що я, Томенко, голова комітету, я підписуюся. Тобто там не до мене питання. Будь ласка, розберіться, хто написав. Однозначно таких формулювань не повинно бути. Я як голова комітету це пишу.
БОНДАРЕНКО О.А. Я сделала запрос в регламентный комитет, мы получим еще ответ оттуда.
ТОМЕНКО М.В. Друзі, читайте Закон про комітети, там є повноваження голови комітету, де повноваження голови комітету, в такому випадку можу спокійно як голова комітету підписувати. Якщо ви хочете, то ми тоді будемо депутатські звернення…
БОНДАРЕНКО О.А. Я обратилась в регламентный. Не переживайте, будет ответ.
ТОМЕНКО М.В. Я підписуюсь тут депутатські звернення, підписую як голова комітету. Тому що на голову комітет приходить " роз'яснити, передати", я підписую як голова комітету.
Але Олена абсолютно права, що я не можу писати "розглянув", бо комітет це не розглядав. І тому, Микола, розберіться, хто це написав. Я попереджав, тому що я підписую таких речей сьогодні, на жаль, судових позовів і всякої біди, я не встигаю. Я прошу часом Раупова чи Княжицького поїхати. Тобто я буду і писати як голова комітету, як персоналій, але таких речей, я з Оленою абсолютно погоджуюся, ми не повинні допускати.
Хоча вас поінформую, що лист був корисний, суд переніс засідання і, в кінці-кінців, мер відкличе цей позов, я вам гарантую, тому що він діяв неадекватно. Тобто він подав як мер, а не має права подавати, і судовий внесок зробив з мерії, а мусив подати як фізична особа.
КНЯЖИЦЬКИЙ М.Л. Я, якщо з вашого дозволу, сьогодні ми бачили, що декілька депутатів з Партії регіонів проголосували за інших депутатів. Але ми не вимагали переголосування, оскільки закон не був прийнятий. То схожа ситуація.
Дійсно, Микола Володимирович не мав права це підписувати. Але просто хочу сказати, що це, справді, річ благородна, тому що тут пропонувалося стягнути 50 тисяч гривень з газети. І мер подавав цей позов. Це теж потрібно розуміти і предмет, про що ми говоримо. Погоджуюсь з вами, що він не мав права це...
БОНДАРЕНКО О.А. Нет, давайте не идти путем Андрея Шевченка. Он за это поплатился, пострадал. И перестал быть председателем именно вот за эти вещи.
ТОМЕНКО М.В. Я тут погоджуюсь. Я з апаратом кілька разів вже говорив, бо це у нас вже випадки були. Інерція, інерція. Всі пишуть такі листи. Це вже за інерцією. Тому інерцію цю будемо ліквідовувати. Коли немає комітетського рішення, я сам пишу.
Друзі, вас інформую, 23 квітня, як ми домовляємося і утримуємо цю систему координат, що пленарний тиждень ми в комітеті працюємо. Не пленарний тиждень – які у нас ініціативи. Директор Інституту журналістики звернувся до нас, щоб проаналізувати систему підготовки журналістів. Ми проводимо в Інституті журналістики таку конференцію велику. Хто хоче, давайте знати, будемо залучати. Але моя ідея, я Різуна підтримав, моя ідея полягає в тому, що ми хоч побачимо живих завідувачів кафедрою і хто в металургійному, хто в хімічному, хто в авіаційному, хто в танковому училищі готує журналістів. Хоч зрозуміти, що на сьогоднішній день собою уявляє.
МІРОШНИЧЕНКО І.М. На інший день можна?
ТОМЕНКО М.В. Ні. Це університет попросив мене на 10 годин ранку, оскільки у них там своя система координат. Там, щоб ви розуміли, не так все просто. Тому що Губернський погоджував, там погоджувала ціла система… І я йшов просто на всі уступки. Ми робили це під університет і під Інститут журналістики, тому 23-го діємо таким чином.
По цифровому ще ми в переговорах, тому що ті, кого ми хочемо залучити, ще не всі підтвердили виступи. Як тільки ми побачимо на наступному засіданні, хто, кого ми залучаємо як експертів, погодиться, тоді вибудуємо процедуру виступів на комітетських слуханнях по цифровому мовленню. Домовились? Дякую, друзі.