Керівникові
ГО «Ветерани АТО та волонтери Ватутінської громади»
Гогунцю П.М.
Вул. Ювілейна, 19, кв. 6, м. Ватутіне
Черкаська обл., 20250
Шановний Петре Миколайовичу!
Ваше звернення щодо ненадання відповіді на Ваш запит на інформацію, з яким Ви зверталися до низки парламентських комітетів та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розглянуто в Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики. Ви просите притягнути до адміністративної відповідальності розпорядника інформації про укладення договору надання цільової благодійної допомоги щодо пам’ятника «Пам’яті Небесної Сотні та Учасників АТО» з міським головою Ватутіного.
Відповідно до пункту 22 Додатку до Постанови Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України восьмого скликання» від 4 грудня 2014 року № 22-VIII до предмета відання Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики віднесені питання: державної політики у сфері інформації та інформаційної безпеки; забезпечення свободи слова; права громадян на інформацію; друкованих, електронних засобів масової інформації та Інтернету; висвітлення діяльності Верховної Ради України; засад здійснення рекламної діяльності. У зв’язку з цим, з урахуванням предмета відання Комітету та змісту частини третьої статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», повідомляємо Вам наступне.
І. Хто є розпорядником інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цих Законом, а також інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до статті 1 цього Закону публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Зазначений Закон визначає розпорядниками інформації передусім суб’єктів владних повноважень. За Законом суб’єктами владних повноважень є державні органи (одноособові та колегіальні), органи місцевого самоврядування (місцеві ради та виконавчі органи рад), інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства й рішення яких є обов’язковими (наприклад, цільові позабюджетні страхові фонди, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, органи суддівського самоврядування, тощо).
Слід мати на увазі, що до поняття суб’єкта владних повноважень у Законі не включено посадових або службових осіб (розпорядниками, зокрема, не є народні депутати України, депутати місцевих рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори). Водночас розпорядниками інформації є одноособові владні органи (Президент України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини), хоча вони можуть покласти забезпечення доступу до інформації на допоміжні органи.
Суб’єкти владних повноважень є розпорядниками щодо всієї інформації, якою вони володіють.
У частині інформації про використання бюджетних коштів розпорядниками інформації є юридичні особи, які отримували бюджетні кошти (бюджетні установи та інші безпосередні отримувачі коштів з державного або місцевого бюджету). У частині інформації про виконання делегованих повноважень суб’єктів владних повноважень – особи, що виконують такі делеговані повноваження. У частині суспільно необхідної інформації – розпорядники, що володіють такою інформацією.
Делеговані повноваження являють собою делеговану суб’єктом владних повноважень частину його компетенції, за реалізацією якої відповідною особою він зберігає контроль. Зокрема, до них належать особи, яким:
– делеговано повноваження з надання соціальних послуг;
– передано управління об’єктами держвласності;
– саморегулівні організації фінансових установ, яким повноваження делеговано національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, бюро технічної інвентаризації, органи самоорганізації населення, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку;
– у частині інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них – суб’єкти господарювання, що займають домінуюче становище на ринку, є природними монополіями або володіють спеціальними чи виключними правами (на ведення якогось виду господарської діяльності: наприклад, надання фінансових послуг).
Обов’язки розпорядників інформації визначені у статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
ІІ. Про суб’єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника
Відповідно до Конституції України (частина друга статті 19) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв’язку з цим звертаємо Вашу увагу на те, хто є суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, та на порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації. Отже, відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» такими суб’єктами є:
1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації – суб’єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до такої інформації гарантується:
1) обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації посадових осіб або спеціальних структурних підрозділів, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Слід мати на увазі: запитувач інформації як суб’єкт відносин у сфері доступу до публічної інформації у разі, якщо він вважає, що його право на доступ публічної інформації було порушено, самостійно звертається до суб’єктів владних повноважень для захисту своїх прав на доступ до інформації, використовуючи для цього закладені у Законі правові механізми.
Оскарження здійснюється на підставі статті 23 Закону «Про доступ до публічної інформації». Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені запитувачем до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Таке відшкодування потерпілій стороні відбувається за рішенням суду (частина перша статті 31 Закону України «Про інформацію»).
Процедура оскарження бездіяльності розпорядника шляхом подання позову до адміністративного суду встановлена та регулюється Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до частини другої статті 19 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які вчинені (допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Згідно з частиною другою статті 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За розгляд справи позивачем справляється судовий збір. Розмір ставки судового збору встановлений Законом України «Про судовий збір» (стаття 4). Цим же Законом встановлено також пільги щодо сплати судового збору та порядок його оплати.
Звертаємо Вашу увагу також на те, що за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначене Вами порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» (ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин.
З повагою
Голова Комітету Вікторія СЮМАР
Вик. Селецький П.І.,
т. 255-95-25.