Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики
51
7 вересня 16
Головує: голова комітету СЮМАР В.П.
Присутні народні депутати України: ЧЕРВАКОВА О.В., КОНДРАТЮК О.К., ОПАНАСЕНКО О.В., ПАВЛЕНКО Ю.О., СТЕЦЕНКО Д.О., СОЧКА О.О., ОНУФРИК Б.С., АБДУЛЛІН О.Р.
Відсутні народні депутати України: ВИСОЦЬКИЙ С.В.
На засідання запрошені: Шверк Григорій Аронович – народний депутат України; Севрюков Владислав Володимирович – народний депутат України; Геращенко Антон Юрійович – народний депутат України; Артеменко Юрій Анатолійович – Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення України; Герасим’юк Ольга Володимирівна – перший заступник Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; Фещук Уляна Юріївна – заступник Голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; Біденко Артем Ігорович – заступник Міністра інформаційної політики; Кармелюк Ірина Миколаївна – Керівник Прес-служби Апарату Верховної Ради України; Лютницький Богдан Ігорович – керівник оперативно-слідчої групи Служби безпеки України; Пивовар Олександр Вікторович – заступник начальник Головного управління Національної поліції в м. Києві, начальник слідчого управління; Пилипець Олександр Анатолійович – директор ТОВ «Національні інформаційні системи»; Савінкова Ірина Володимирівна – в.о. начальника відділу енергозбереження в сфері житлово комунального господарства Управління житлової політики Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; Смірнова Тетяна – директор з юридичних питань 1+1 медіа; Марчук Антон Іванович – директор ТОВ «Ланет Нетворк»; Бойко Сергій Юлійович – президент групи компаній Воля-кабель; Сьомкін Сергій Вікторович – представник Асоціації «Індустріальний телевізійний комітет»; Максимчук Анатолій Олександрович – представник Асоціації «Індустріальний телевізійний комітет»; Большакова Ольга Юріївна – голова правління Всеукраїнської громадської організації «Незалежна асоціація телерадіомовників»; Головенко Роман Богданович - керівник правових проектів ГО «Інститут масової інформації»; Коваль Ігор Валентинович – виконавчий директор Асоціації «Індустріальний телевізійний комітет»; Клітна Наталія Іванівна – віце-президент Асоціації правовласників та постачальників контенту.
Присутні: завідувач секретаріату комітету М.Козлов, заступник завідувача секретаріату комітету Ф.Гриценко; головні консультанти секретаріату комітету М.Андріуца, Л.Блищик, П.Селецький, С.Самойленко.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ
1. Про ситуацію, яка склалась навколо телеканала «Інтер» 4 вересня 2016 року.
2. Використання українських засобів масової інформації агресором в умовах гібридної війни.
3. Про підготовлений до другого читання проект Закону про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо уточнення умов розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі універсальної програмної послуги (реєстр. № 3504).
4. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо удосконалення регулювання реклами послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, об’єктів будівництва, цінних паперів та фондового ринку на радіо та телебаченні), (реєстр. № 4924 від 07.07.2016р., внесений народним депутатом України В.Севрюковим).
5. Проект Закону про тимчасово окуповану територію України (реєстр. № 3593-д від 19.07.2016р., внесений народними депутатами України О.Сироїд, І.Подоляк, Т.Остріковою та ін.).
6. Проект Закону про енергетичну ефективність будівель (реєстр. № 4941від 11.07.2016р., внесений Кабінетом Міністрів України).
7. Різне.
Порядок денний затверджено одноголосно.
В.Сюмар зазначила, що на засіданні присутній керівник оперативно-слідчої групи Служби безпеки України Лютницький Богдан Ігорович, який доповість про стан розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета.
Слухали:1. Слухали інформацію голови комітету В.Сюмар про ситуацію, яка склалась навколо телеканалу «Інтер» 4 вересня 2016 року та про використання українських засобів масової інформації агресором в умовах гібридної війни.
Виступили: ЧЕРВАКОВА О.В., ОПАНАСЕНКО О.В., КОНДРАТЮК О.К., АБДУЛЛІН О.Р., ОНУФРИК Б.С., ПАВЛЕНКО Ю.О., СОЧКА О.О., СТЕЦЕНКО Д.О., ШВЕРК Г.А., СЕВРЮКОВ В.В., ГЕРАЩЕНКО А.Ю., АРТЕМЕНКО Ю.А., ПИЛИПЕЦЬ О.А., ПИВОВАР О.В.
Про хід розслідування пожежі на телеканалі «Інтер» присутніх на засіданні поінформував заступник начальника Головного управління Національної поліції України в м. Києві Олександр Пивовар. Свою версію подій виклав директор ТОВ «Національні інформаційні системи» Олександр Пилипець.
В ході обговорення яке стосувалося не лише пожежі на телеканалі «Інтер», а й такої дражливої теми, як використання українських засобів масової інформації агресором в умовах розв’язаної проти України гібридної війни учасники засідання поставили низку важливих для суспільства і журналістської спільноти питань, як неефективність саморегуляції мас-медіа, безвідповідальність деяких журналістів та засобів масової інформації, котрі не цураються перекручення фактів, свідомо розпалюють пристрасті, провокують протистояння у суспільстві та сіють мову ненависті, мимоволі чи й навмисно підігруючи ініціаторам агресії на Сході України.
Після обговорення Голова Комітету В.Сюмар наголосила, що рішення буде прийнято по двом питанням разом. Натомість Ю.Павленко зазначив, що не треба об’єднувати ці питання.
Вирішили:
Заслухавши учасників засідання, Комітет вирішив:
1. Засудити напад на ТОВ «Національні інформаційні системи» 4-6 вересня 2016 року в місті Києві.
2. Від правоохоронних органів вимагати швидкого та оперативного розслідування цієї справи.
3. Вказати засобам масової інформації на їхню відповідальність в умовах війни.
4. Ухвалити спільне рішення по двох питаннях, а саме про ситуацію яка склалась навколо телеканалу «Інтер» 4 вересня 2016 року та про використання українських засобів масової інформації агресором в умовах гібридної війни.
Голосували: “за” – 6
проти – 1
утримались – 2
Рішення прийнято.
Народний депутат України Юрій Павленко наголосив, що у нього окрема думка до рішення Комітету та попросив додати її до протоколу.
В.Сюмар запропонувала від Комітету схвалити відповідну заяву.
ЗАЯВА
Комітету Верховної Ради України
з питань свободи слова та інформаційної політики
Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики на черговому засіданні 07.09.2016 р. розглянув ситуацію, яка склалась навколо телеканалу «Інтер».
Члени комітету вважають неприпустимими будь-які спроби порушення прав засобів масової інформації на здійснення своїх функціональних обов’язків, а тим більше перешкоджання доступу журналістів до місця роботи, нападу та підпалу приміщень мас-медіа і закликаємо всі відповідні органи влади забезпечити дотримання норм чинного законодавства.
Комітет вважає за необхідне звернутись до правоохоронних органів з вимогою проведення розслідування ситуації, яка склалась навколо телеканалу «Інтер» та притягнути винних до відповідальності. Це розслідування має бути максимально вичерпним та оперативним, зважаючи що мова йде про свободу поширення інформації.
Також ми висловлюємо занепокоєння прямим або опосередкованим використанням українських засобів масової інформації агресором в умовах гібридної війни та співпрацею окремих працівників мас-медіа з терористами і сепаратистами на Сході України та їх куратор аби з держави-агресора. Такі факти свідчать про надзвичайну вразливість та незахищеність українського інформпростору та слабкість тих державних структур, завданням яких є забезпечення законності в сфері безпеки та інформації.
Комітет закликає органи державної влади, органи правопорядку, засоби масової інформації, громадськість протидіяти проникненню держави – агресора в інформаційний простір України, задіяти законні та саморегулятивні механізми для унеможливлення використання українських засобів масової інформації для розпалювання міжнаціональної ворожнечі, пропаганди війни, використання мови ненависті, штучному стимулювання політичних конфліктів в умовах гібридноі війни.
Ми наголошуємо, що свобода означає відповідальність і правова держава починається з відповідальності кожного з нас.
Звертаємось до правоохоронних органів з вимогою проведення експертизи опублікованого листування Столярової і, у разі підтвердження його автентичності, здійснити перевірку викладеної інформації.
В.Сюмар зазначила, що на засіданні Комітету присутній керівник оперативно-слідчої групи Служби безпеки України Лютницький Богдан Ігорович, який доповість про хід розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета та запросила його до слова.
Б.Лютницький повідомив, що зараз відкрито кримінальне впровадження, створена міжвідомча група яка працює. Він додав, що повідомити інформацію про хід розслідування не дозволяє КПК України.
Голова Комітету запропонувала дочекатись результатів слідства та повернутися до цього питання на одному із засідань Комітету.
Народний депутат України О.Абдуллін залишив засідання Комітету.
Слухали:2. Слухали інформацію голови комітету В.Сюмар про підготовлений до другого читання проект Закону про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо уточнення умов розповсюдження програм телерадіоорганізацій у складі універсальної програмної послуги) реєстр. № 3504.
Виступили: ЧЕРВАКОВА О.В., КОНДРАТЮК О.К., ПАВЛЕНКО Ю.А., ОПАНАСЕНКО О.В., ОНУФРИК Б.Р., СОЧКА О.О., СТЕЦЕНКО Д.О., СЕВРЮКОВ В.В., ШВЕРК Г.А., БОЛЬШАКОВА О.Ю., КЛІТНА Н.І., СЬОМКІН С.В., БОЙКО С.Ю., МАКСИМЧУК А.О., СМІРНОВА Т., МАРЧУК А.І.
Вирішили:
1. Поправку першу народного депутата України В.Севрюкова – врахувати частково;
Рішення прийнято одноголосно
поправку другу народних депутатів України О.Данченка, О.Опанасенка – відхилити;
Голосували: “за” – 7
проти – 1
утримались - 0
Рішення прийнято.
поправку третю народного депутата України І.Подоляк – відхилити;
Рішення прийнято одноголосно.
поправку четверту народного депутата України Ю.Павленка – врахувати частково;
Рішення прийнято одноголосно.
поправку п’яту народного депутата України Ю.Левченка – відхилити;
Рішення прийнято одноголосно.
поправку шосту народного депутата України В.Севрюкова – врахувати частково;
Рішення прийнято одноголосно
поправку сьому народних депутатів України О.Данченка, О.Опанасенка – відхилити;
Голосували: “за” – 7
проти – 1
утримались - 0
Рішення прийнято
поправку восьму народного депутата України Ю.Павленка – врахувати частково;
Рішення прийнято одноголосно
поправку дев’яту народного депутата України Ю.Левченка, – відхилити;
Рішення прийнято одноголосно
поправку десяту народного депутата України Г.Шверка – врахувати;
Рішення прийнято одноголосно.
поправку одинадцяту народного депутата України В.Севрюкова – відхилити;
Рішення прийнято одноголосно
2. Рекомендувати Верховній Раді України прийняти законопроект у другому читанні та в цілому.
Голосували: “за” – 7
проти – 0
утримались - 1
Рішення прийнято.
Слухали:3. Слухали інформацію народного депутата України В.Севрюкова про проект Закону про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо удосконалення регулювання реклами послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, об’єктів будівництва, цінних паперів та фондового ринку на радіо та телебаченні), (реєстр. № 4924 від 07.07.2016р., внесений народним депутатом України В.Севрюковим).
Виступили: СЮМАР В.П., КОНДРАТЮК О.К.
Народний депутат України В.Севрюков повідомив, що відкликає цей законопроект з тим, аби доопрацювати його з урахуванням висновку Головного науково-експортного управління Апарату Верховної Ради України та пропозицій колег-парламентаріїв.
Слухали:4. Слухали інформацію голови комітету В.Сюмар про проект Закону про тимчасово окуповану територію України (реєстр. № 3593-д від 19.07.2016р., внесений народними депутатами України О.Сироїд, І.Подоляк, Т.Остріковою та ін.).
Виступили: КОНДРАТЮК О.К., ШВЕРК Г.А., КОВАЛЬ І.
Обмінявшись думками члени комітету вирішили рішення щодо проекту Закону про тимчасово окуповану територію України (реєстр. № 3593-д від 19.07.2016р., внесений народними депутатами України О.Сироїд, І.Подоляк, Т.Остріковою та ін.) не ухвалювати.
Слухали:5. Слухали інформацію секретаря комітету О.Кондратюк про проект Закону про енергетичну ефективність будівель (реєстр. № 4941від 11.07.2016р., внесений Кабінетом Міністрів України).
Виступили: СЮМАР В.П., КОНДРАТЮК О.К., ОПАНАСЕНКО О.В., ШВЕРК Г.А., СЕВРЮКОВ В.В.
Вирішили:
Розглянувши проект Закону про енергетичну ефективність будівель (реєстр. № 4941від 11.07.2016р., внесений Кабінетом Міністрів України), комітет вирішив:
Запропонувати Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні законопроект прийняти за основу.
Рішення прийнято одноголосно.
Стенограма засідання Комітету та окрема думка народного депутата України Ю.Павленка додаються.
Голова Комітету Вікторія СЮМАР
Секретар Комітету Олена КОНДРАТЮК
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ
01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5
“07” вересня 2016 р.
Вих. № 048/3/2016
ОКРЕМА ДУМКА
Щодо розгляду питань 1 та 2 Порядку денного засідання Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики від 7 вересня 2016 року
7 вересня 2016 року, на засідання Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики було винесено питання 1 та 2 наступного змісту:
1. Про ситуацію, яка склалась навколо Телеканалу "ІНТЕР" 4 вересня 2016 року;
2. Використання українських засобів масової інформації агресором в умовах гібридної війни.
Комітет, з огляду на покладені на нього завдання у сфері забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки нашої країни та у зв'язку із необхідністю реагування на події довкола Телеканалу "ІНТЕР" не повинен залишатися осторонь окреслених вище проблем. Тому, в цілому і повністю підтримую включення до порядку денного Комітету таких питань.
Проте, вкрай обурливим та політично заангажованим виглядає об'єднання цих двох питань в одне і розгляд їх у нерозривному контексті. Дані проблеми жодним чином не можна між собою пов'язувати з огляду на наступне.
У випадку із розглядом ситуації довкола Телеканалу "ІНТЕР" мова має йти про оцінку та здійснення заходів реагування на відвертий тиск та політичне переслідування мовника, а також цинічні злочини, вчинені щодо нього.
В свою чергу, використання українських ЗМІ агресором в умовах ведення гібридної війни потребує ретельного дослідження та формування концептуальних підходів до вирішення даної проблематики, а не досліджуватися виключно через призму діяльності Телеканалу "ІНТЕР", як це було здійснено на засіданні Комітету.
Об'єднання між собою цих двох питань є спробою нав'язування суспільству думки, що мовник сам винен у подіях 4-6 вересня, і певною мірою веде до спроб пояснити мотиви злочинців, що є не властивим правовій державі, яка має декларувати нетерпимість до вчинення таких зухвалих злочинів.
З огляду на вищезазначене, вважаю за необхідне зазначити свою окрему думку з приводу двох питань порядку денного Комітету окремо.
СТОСОВНО ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ АГРЕСОРОМ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ
Інформаційна безпека залишається стратегічно важливою складовою національної безпеки України. Особливо в умовах викликів, з якими на сьогодні зіткнулася наша держава.
В питанні протидії пропаганди РФ в першу чергу слід відзначити Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення. Так, завдяки активним діям регулятора було заборонено трансляцію в Україні таких російських пропагандистських телеканалів, як "Первый канал. Всемирная сеть", "РТР-планета", "НТВ-мир", "Россия-24", "TVCI", "Россия-1", НТВ, ТНТ, "Петербург-5", "Звезда", "РЕН-ТВ", "РБК-ТВ", Life News, Russia Today та ін. Загальна кількість телеканалів РФ, розповсюдження яких обмежене на території України вже перевищує сім десятків.
Слід зазначити, що законотворцем проводиться робота з приводу обмеження участі резидентів держави-агресора в українських підприємствах, які займаються мовленням в нашій державі. Так, із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації та реалізації принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення" від 03.09.2015 № 674-VIII на законодавчому рівні встановлено встановлена заборона засновувати та брати участь в телерадіоорганізаціях або провайдерах програмної послуги фізичним і юридичним особам, які є резидентами країни, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, а також юридичним особам, учасниками (акціонерами) яких є такі юридичні або фізичні особи, на усіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами телерадіоорганізації і кінцевим вигодоодержувачам.
Останні тенденції в законодавстві вказують на те, що агресору доводиться шукати нові шляхи для впливу на редакційну політику медіа і як наслідок свідомість громадян – і не лише шляхом комерційної участі в таких підприємствах.
Тому, не слід ототожнювати засоби масової інформації лише з телерадіоорганізаціями, як це на сьогодні багато-хто намагається зробити - здійснюючи тиск на окремих вітчизняних мовників, обвинувачуючи їх без вироку суду у роботі на державу-агресора.
Так, в умовах глобальної інформатизації агресор може впливати на свідомість наших громадян використовуючи пресу (газети, журнали, книги), кінематограф, навіть рекламні щити і особливо інтернет. Так, останнє джерело інформації на сьогодні залишається найбільш важливим і важко врегульовуваним, оскільки будь-які спроби встановити цензуру в мережі Інтернет від початку приречені на провал, а здійснення таких дій з боку органів державної влади одразу буде ставити нас в один ряд з такими країнами, як Північна Корея.
Особливу увагу слід приділити соціальним мережам, які, як свідчить досвід останніх десяти років, мають навіть більше важелів впливу на свідомість громадян ніж телебачення і радіо. Активна пропагандистська робота тисяч т.зв. "ботів" агресора ведеться в таких соціальних мережах як Facebook та Вконтакте. У випадку із останнім ресурсом ситуація виглядає особливо загрозливою, оскільки по-суті він перебуває під впливом державних органів країни агресора і головне - знаходиться на другому місці за відвідування серед веб-ресурсів в Україні. В контексті, антитерористичних Законів РФ, які набрали чинності 1 серпня цього року, питання постає у критичному світлі, оскільки органи безпеки держави агресора зможуть отримувати необмежений доступ до персональних даних, листування та іншої інформації про користувачів, зокрема громадян України. Достеменно відомо, що такі нововведення точно не підуть на користь громадянам України і інформаційні безпеці нашої країни.
З огляду на вищезазначене, не слід вважати вирішеним питання щодо присутності медіа агресора в нашій Країні і робити заяви, що агресор впливає на інформпростір України вже через вітчизняних мовників.
В свою чергу метод встановлення усюдисущих заборон та обмежень не властивий демократичній державі, з якою себе позиціонує наша країна і від моделі якої ми поступово, але невпинно віддаляємося. Відтак, пріоритетом № 1 для органів державної влади має стати допомога нашим громадянам у встановленні критичного мислення, а не тиску на українські телеканали, звинувачуючи їх у роботі на агресора.
Крім того, Комітет не надав належної оцінки й іншим обставинам, на які я намагався звернути його увагу в ході засідання, а саме:
- використанні радіоорганізацій, які ведуть свою діяльність з тимчасово окупованих територій і поширюють пропагандистські ідеї окупаційної влади на контрольовані території. Така ситуація завдає непоправної шкоди інформаційному простору прифронтових території, оскільки сигнал таких радіостанції не "глушиться" на належному рівні;
- ситуації з приводу затягування будівництва телевежі на Карачун-горі в Донецькій області. За наслідками виїзного засідання Комітету влітку цього року здавалося б було досягнуто прорив у вирішенні цієї проблеми. Проте, на сьогодні вже пропущено будь-які строки, які встановлювалися раніше, зокрема Президентом України. Вважаю, що дана телевежа має стратегічне значення у сфері інформаційного простору нашої держави, а відтак нехтування цим проектом завдає непоправної шкоди нашій країні.
- ряді інших проблемних аспектів захисту інформаційного простору нашої держави, які присутні просто не чули, звинувачуючи у проблематиці в цій проблемі окремі телерадіоорганізації.
Відтак, дослідження даної проблематики потребує комплексного вирішення, а не лише обміну думками з приводу діяльності окремого телеканалу і обвинувачення його у роботі на державу агресора.
СТОСОВНО СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ НАВКОЛО ТЕЛЕКАНАЛА «ІНТЕР» 4 ВЕРЕСНЯ 2016 РОКУ
4 вересня 2016 року в центрі міста Києва біля приміщення ТОВ "Національні інформаційні системи", студії-виробника інформаційних продуктів ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР", відбулася акція протесту, яка призвела до трагічних наслідків, а саме завдання шкоди здоров'ю журналістів, масових заворушень, пожежі, пошкодження телевізійної апаратури та іншого майна ТОВ "Національні інформаційні системи" та ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР".
Надалі, 5 вересня 2016 року декілька десятків осіб розпочали блокування телевізійного центру по вул. Дмитрівській, 30 в місті Києві, де розташовується ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР". Увечері того ж дня, працівники телеканалу із перешкодами покинули приміщення телеканалу, а вранці 6 вересня вже не змогли повернутися до роботи, через перешкоджання з боку осіб, які повідомили про початок безстрокової акції, метою якої є зміна редакційної політики ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР" або припинення його мовлення.
Згодом, учасники вищезазначеної акції повідомили про припинення блокування роботи мовника, у зв'язку із досягненням з ним угоди, яка передбачала внесення ним змін до своєї редакційної політики та проведення відповідних кадрових змін.
В свою чергу, представники ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР" та ТОВ "Національні інформаційні системи" заперечили будь-які домовленості з учасниками акції і повідомили, що роботу мовника було розблоковано виключно за сприяння Національної поліції України та Національної гвардії України.
Таким чином, наразі конфлікт довкола ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР" не можна вважати вичерпаним, а з метою уникнення подальшої ескалації, ситуація потребує активного втручання правоохоронних органів.
Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики, як орган Верховної Ради України до компетенції якого віднесено розгляд питань із забезпечення свободи слова принципово не може залишатися осторонь зазначеної ситуації.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Цензура в Україні заборонена (стаття 15 Конституції України).
Статтею 5 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється. Телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту програм та передач, а не вмотивоване законодавством України втручання органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, громадських чи релігійних об’єднань, їх посадових осіб чи працівників, а також власників у сферу професійної діяльності телерадіоорганізацій не допускається.
Відповідно до статті 34 Основного закону, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 43 Конституції України гарантується право кожного на працю.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про інформацію", цензура, тобто будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації - забороняється. Також, забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом. Водночас, умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику тягне за собою відповідальність згідно із законами України.
В свою чергу, статтею 171 Кримінального кодексу України, встановлено кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
Слід констатувати, що всі вищезазначені дії прямо порушують гарантовані Основним законом права людини на свободу слова та право журналістів на працю, а також прямо суперечать встановленим законодавством гарантіям незалежності законної професійної діяльності журналістів.
Крім того, в таких діях містяться ознаки кримінально караних правопорушень відносно журналістів, а з огляду на широкий суспільний резонанс відносно блокування роботи ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР" та підпалу приміщення ТОВ "Національні інформаційні системи", питання розслідування вищевказаних злочинів має бути взяте на особистий контроль найвищими посадовими особами правоохоронних органів нашої держави.
Водночас, представники Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) наголосили на неприпустимості фізичного тиску і застосуванні насильства стосовно співробітників ПрАТ "Телеканал "ІНТЕР", а також на якнайшвидшому і об'єктивному розслідуванні інциденту.
Звертаю увагу на протиправності втручання в редакційну політику засобів масової інформації, законну професійну діяльність журналістів та встановлення атмосфери їх залякування.
Відповідно до статей 1 та 8 Основного закону, Україна є правовою державою та визнає принцип верховенства права.
Відповідно до Принципу № 12 Глави С Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R (96)4 "Про захист журналістів за умови конфліктів і тиску", Україна має застосовувати всі необхідні засоби, щоб притягти до відповідальності тих, хто стоїть за порушенням фізичної недоторканості журналістів, незалежно від того, планувались, заохочувались чи здійснювались вони особами, які належать до терористичних або інших організацій, особами, які працюють на уряд чи інші органи державної влади, або ж особами, які діють на власний розсуд.
Очевидно, що беззаконня та використання права сили є неприпустимими для України, як правової держави, а протидія та розслідування випадків інформаційної агресії проти України має залишатися компетенцією органів безпеки України.
Оскільки, встановлення контролю за редакційною політикою медіа завжди буде мати ознаки цензурування, що заборонено Конституцією України та Законом "Про телебачення і радіомовлення", слід відчувати ту тонку межу, де закінчується захист інформаційного простору та встановлюється цензура. Відтак, вирішення даної проблематики відносно українських медіа повинно залежати виключено від оперативності та відповідальності роботи правоохоронних органів, а не закликів незадоволених роботою мовників громадян, а особливо посадових осіб органів державної влади.
З огляду на вищезазначене, необхідно утримуватися від передчасних звинувачень українських мовників у роботі на державу агресора та участь у гібридній війні, оскільки такі факти повинні встановлюватися рішенням компетентних органів, зокрема вироком суду. Такі дії, є кримінально караними діяннями, перелік яких можна з легкістю знайти в розділі І особливої частини Кримінального кодексу України "ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Варто зазначити, що фундаментальний конституційний принцип презумпції невинуватості також ще ніхто не відміняв.
Відтак, ситуація довкола Телеканалу "ІНТЕР" викликає особливе занепокоєння.
За останні два роки телеканал неодноразово потрапляв у відверто роздуті скандали спрямовані виключно на позбавлення його ліцензії на мовлення. Варто лише згадати епопею з продовження строку ліцензії на мовлення, коли окремі народні депутати та посадові особи органів державної влади тиснули на Національну раду з метою не продовження строку дії ліцензії мовнику.
Інформаційна атака на телеканал супроводжувалася фактично з боку представників однієї політичної сили, яка при першій ліпшій нагоді вимагала забрати ліцензію у мовника. Проте, 4-6 вересня слова перейшли в дії. Причому, в дії, за які передбачене покарання Кримінальним кодексом України. Після подій 4-5 вересня і т.зв. "блокади" роботи мовника можна ствердно говорити про наявність ряду кримінальних правопорушень, які вже повинні взяти на особливий контроль правоохоронні органи.
В свою чергу, позиція окремих представників МВД, які тиражують версію самопідпалу приміщення мовника, ледь не як основну версію слідства, викликає не тільки подив, а й тривогу. Відтак, розслідування злочинів повинно відбуватися під особливим наглядом Генеральної прокуратури і особисто Генерального прокурора.
Наразі відомо, що за фактом підпалу будівлі ТОВ "Національні інформаційні системи" та блокування роботу Телеканалу "ІНТЕР", поліція розпочала кримінальне провадження за ст. 296 «Хуліганство» та ст. 194 «Умисне знищення або пошкодження майна» Кримінального кодексу України (про статтю 171 «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» поки не йдеться). Правоохоронці вивчають вилучені з місця події записи з камер відеоспостереження із метою встановлення всіх учасників події. При цьому, за офіційною інформацією жодному з учасників тих подій досі не оголошено про підозру, хоча, не можна не говорити про вчинення ними ряду інших правопорушень відповідно до Кримінального кодексу України, як:
1. Стаття 345-1. "Погроза або насильство щодо журналіста";
2. Стаття 347-1. "Умисне знищення або пошкодження майна журналіста";
3. Стаття 348-1. "Посягання на життя журналіста";
4. Стаття 349-1. "Захоплення журналіста як заручника";
5. Стаття 263-1. "Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв";
6. Стаття 263. "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами".
Найбільшу тривогу викликає також те, що події 4 вересня 2016 року мають всі ознаки терористичного акту, за який встановлена відповідальність статтю 258 Кримінального кодексу України.
Викликає занепокоєння, що інформаційна та фізичні атаки на Телеканал "ІНТЕР" можуть бути помстою за інформаційну політики мовника відносно окремих посадових осіб органів державної влади, розкриття їх корупційних схем і відмова транслювати бажану для діючої влади позицію.
Тому хочу наголосити, що критика влади і робота на державу агресора є різними речами, а відтак їх необхідно розмежовувати.
Крім того, особливо контроверсійними виглядають власне самі події довкола Телеканалу "ІНТЕР".
Статтею 5 Закону України "Про телебачення і радіомовлення” встановлено, що цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється.
Телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту програм та передач.
Проте, наразі ми бачимо, що від Телеканалу "ІНТЕР" прямо вимагають змінити редакційну політику.
В свою чергу, не вмотивоване законодавством України втручання органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, громадських чи релігійних об’єднань, їх посадових осіб чи працівників, а також власників у сферу професійної діяльності телерадіоорганізацій не допускається.
Проте, у ситуації з Телеканалом "ІНТЕР" ми зіткнулися з проблемою не вмотивованого НЕ втручання органів державної влади щодо захисту прав мовника.
Відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв’язку з виконанням ним професійних обов’язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу.
Проте, у ситуації з Телеканалом "ІНТЕР" через тривалий час навіть відсутні затримані підозрювані особи.
Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується в своїй роботі.
Проте, у ситуації з Телеканалом "ІНТЕР" ми бачимо, як журналістів спочатку не випускають, а потім не пускають на місце роботи.
Проте, не зважаючи на вищезазначене, очевидно, що журналісти в Україні потребують додаткових законодавчих гарантій, оскільки навіть зважаючи на наявність таких норм у чинному законодавстві наштовхує на думку щодо їх декларативності.
В даному випадку не справа не тільки в Телеканалі "ІНТЕР", в такій ситуації може опинитися будь-який журналіст.
Таким чином, об'єднання двох вищезазначених питань на засіданні Комітету може свідчити лише про те, що уся ситуація довкола Телеканалу "ІНТЕР" є детально спланованим тиском на мовника. Не можна після вчинення ряду кримінальних правопорушень, зокрема таких особливо тяжких, як терористичний акт (а події 4 вересня мають всі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони складу такого злочину), намагатися з'ясувати мотиви злочинців і зробити сам телеканал винним у провокації ситуації. Держава, зокрема її вищі посадові особи, мають в першу чергу керуватися принципом верховенства права і діяти виключно в межах закону, а не намагатися зробити жертву злочину винуватцем.
З огляду на вищенаведене не можу підтримати позицію Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики стосовно об'єднання цих двох питань порядку денного в одне ціле, оскільки основним завданням Комітету є забезпечення свободи слова в Україні, а не потурання діючій владі стосовно нетерпимості інакомислення та придушування свободи слова в нашій країні.
Народний депутат України _______________ Павленко Ю.О.
(посв. № 183)