Ваша ключова фраза "Нічого про журналістів без участі журналістів" стала меседжем вашої роботи. Як цей принцип вплинув на діяльність Комітету? Що, на вашу думку, стало найбільшим викликом для роботи Комітету за цей рік? 

“Нічого про журналістів без участі журналістів" — це основа ефективного діалогу між владою, суспільством та медіаспільнотою. Цей підхід дозволив нам зробити Комітет відкритим та підзвітним суспільству. Ми регулярно залучаємо журналістів та медійні організації до обговорення законодавчих ініціатив, з останніх прикладів – це круглий стіл щодо законопроєкту № 11321, який розширює можливості журналістів для доступу до інформації та пропонує зробити й інші комітети більш відкритими.

Найбільшим викликом цього року, безумовно, є питання безпеки журналістів. Захист їхніх прав і життя на передовій інформаційного фронту став нашим пріоритетом. Ще одна важлива історія – повернення наших незаконно ув’язнених медійників з російського полону. 

В 2024-у році у співпраці з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими ми повернули двох журналістів: цивільного Нарімана Джеляла та комбатанта Максима Буткевича. Також ми чекали на повернення Вікторії Рощиної, але її життя обірвалося через неналежні умови утримання в РФ. Це лише підкреслює те, наскільки нагальним є питання повернення наших людей. Адже лік часу йде не на години, а на життя. 

Чи є якісь незавершені ініціативи або ідеї, які ви плануєте реалізувати у наступному році?

 Власне це законопроєкт №11321, про який я вже сказав. Ми хочемо показати колегам приклад “Роби, як я”, а не “Роби, як я сказав”. Ми транслюємо наші засідання в режимі реального часу або оперативно викладаємо записи впродовж дня. Це дозволяє громадськості чітко бачити, які питання порушуються та хто присутній. Хочу, аби інші комітети також взяли наш приклад до уваги. 

Також хотілося би повернути трансляції засідань Верховної Ради на телеканалі “Рада”, задачею якого і є інформувати громадян про роботу парламенту. Я чудово розумію безпекові застереження, але також є питання європейських стандартів та відкритості законодавчого органу. Це важливі складові для нашого євроінтеграції. 

Які наступні кроки плануються для підтримки незаконно ув’язнених медійників?

Є кілька ключових моментів у поверненні наших медійників. Тут при нагоді хотів би подякувати Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими, завдяки якому це стає можливим. Наші подальші кроки – це:

· Посилення адвокації на міжнародному рівні: ми плануємо активізувати співпрацю з міжнародними організаціями, такими як Репортери без кордонів, ОБСЄ та Рада Європи. Мета — досягнення максимального розголосу.

· Реєстр злочинів проти журналістів: нам потрібно створити єдиний реєстр злочинів проти медійників, який стане доказовою базою для притягнення до відповідальності тих, хто переслідує журналістів.

· Дипломатичні зусилля: Україна ініціюватиме спеціальні резолюції в міжнародних інституціях, що закликають до негайного звільнення незаконно утримуваних журналістів, та застосування санкцій до тих, хто причетний до таких злочинів.

Ключове – говорити та надавати розголосу цій проблемі. Це складний процес, але кожен крок — це шанс врятувати життя, повернути свободу й відновити справедливість. 

Повернення журналістів до Верховної Ради було важливим досягненням. Чи планується подальше розширення доступу медіа до парламенту? Які конкретні зміни необхідно впровадити, щоб відповідати європейським стандартам відкритості?

 Повернення журналістів до Верховної Ради — це важливий крок до прозорості. Далі ми працюємо над розширенням доступу: хотілося би зробити більше робочих місць, аби більша кількість медійників могла висвітлювати діяльність парламенту.

 Також ми беремо до уваги досвід Європейського парламенту, зокрема у створенні чітких правил взаємодії медіа з депутатами. Зокрема, це забезпечення рівного доступу до інформації для всіх акредитованих медійників, чітке визначення прав і обов’язків журналістів у парламенті, а також можливість отримання коментарів від посадовців у режимі реального часу.

 І головне — залучення самих журналістів до розробки нових правил, щоб вони відповідали як нашим потребам, так і європейським стандартам. Спільна робота — ключ до успіху.

Закон про страхування журналістів став важливим кроком для їхньої безпеки. Які ще ініціативи ви плануєте, щоб покращити умови роботи журналістів, особливо у воєнний час? Як ви оцінюєте ефективність уже прийнятого закону? Чи є зворотній зв’язок від журналістів?

Щодо закону про страхування – то саме медіаспільнота стала рушійною силою цієї ініціативи. Я пам’ятаю нашу зустріч в офісі Суспільного мовника, коли нам озвучили цю проблему та конкретно пояснили, як це полегшить роботу медійників на фронті та врегулює відносини між ЗМІ та військкорами. 

Ми почули медійників і взяли це питання на опрацювання. Сьогодні законопроєкт прийнято в цілому, що дозволяє журналістам бодай трохи менше думати про безпеку під час висвітлення фронту і більше концентруватися на роботі. А висвітлення війни – важливе питання для нас. Адже світ має чути про нашу війну від нас, а не ворога.

Іноді перетинаюся з військовими кореспондентами, але з ними є один, скажімо так, нюанс: зібрати їх усіх разом в один час дуже складно, адже їхня робота вимагає залученість у гарячих точках, кожен та кожна на своєму напрямку. Відповідно, має дуже пощастити, аби військкори одночасно перебували в Києві. Менше з тим, фідбек щодо цього Закону позитивний.

Ви доклали зусиль для відкритості роботи Комітету. Які формати взаємодії із журналістами та громадськістю стали найефективнішими? Чи є плани залучати до роботи Комітету більше міжнародних організацій або іноземних експертів?

Найефективнішими форматами стали регулярні відкриті засідання Комітету, на які ми запрошуємо журналістів і представників громадськості. Також результативно працюють публічні дискусії, де обговорюємо законодавчі ініціативи, і тематичні круглі столи з медіаекспертами.

Щодо міжнародного досвіду — так, ми вже співпрацюємо з ОБСЄ, Радою Європи, Репортерами без кордонів і плануємо залучати ще більше іноземних експертів. Вони допомагають нам адаптувати українське законодавство до європейських стандартів і привносять найкращі практики у сфері свободи слова та безпеки журналістів.

Як ви оцінюєте стан свободи слова в Україні під час війни? Що можна покращити у цьому напрямку? Які заходи плануються для захисту прав журналістів у зоні бойових дій або на окупованих територіях?

 З одного боку, є необхідність обмежень для захисту національної безпеки, з іншого — важливо зберегти незалежність медіа. Загалом, як для країни у війні, ситуація досить непогана.

Що можна покращити? По-перше, механізми доступу до інформації. Ми працюємо над тим, щоб розширити можливості журналістів отримувати перевірену інформацію навіть у складних умовах. По-друге, підтримка 

регіональних медіа, які особливо вразливі до економічних викликів, адже низка ЗМІ були змушені передислокуватися або й призупинити свою діяльність через наближення російських окупантів. 

Щодо захисту журналістів у зоні бойових дій, ми ініціюємо:

·   Законодавчі ініціативи для посилення відповідальності за злочини проти журналістів, зокрема на окупованих територіях.

· Також триває співпраця з міжнародними організаціями для адвокації прав ув’язнених або переслідуваних журналістів. Війна не може бути виправданням для згортання свободи слова, і ми докладаємо зусиль, щоб зберегти цей баланс.

Що для вас особисто стало найбільшою мотивацією у цій роботі? Як ви балансуєте між законодавчою діяльністю, адвокацією та роботою зі звільнення полонених?

Найбільша мотивація — це збереження життя і національне прагнення до Європейського Союзу. І питання свободи слова тут є дуже важливим, адже ми не потрапимо до європейської родини без вільних ЗМІ та належних регуляцій ринку. Особисто мене надихає можливість впливати на системні зміни, захищати журналістів, які працюють в умовах постійного ризику, і бачити реальні результати — звільнені полонені, ухвалені закони, діалог між владою та медіаспільнотою.

Балансувати між різними напрямками непросто, але допомагає командна робота. Ми розділяємо завдання в Комітеті так, щоб не втрачати фокус на жодному з напрямків. Крім того, адвокація і робота над звільненням полонених часто перетинаються: міжнародні партнери, які допомагають з адвокацією, часто залучені й до гуманітарних місій.

Моя основна мета — не лише реагувати на виклики, а й створювати умови, щоб журналісти могли виконувати свою роботу вільно і безпечно навіть у найскладніших умовах. Для цього й працюємо.