Громадська рада при Комітеті з питань свободи слова та інформації

 ПРОТОКОЛ № 24

21/05/18

м. Київ, вул. М.Грушевського, 5

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

1.      Щодо реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації: стан дотримання законодавства та перспективи (доповідач Олексій Погорелов)

2.      Щодо безпеки журналістів в Україні: стан, проблеми і шляхи вирішення (доповідач Роман Головенко)

За участі запрошених:

·         Ольга Червакова (Перший заступник голови Комітету)

·         Григорій Шверк ( член Комітету)

·         Максим Дворовий (помічник-конультант Голови Комітету)

·         Оксана Романюк (виконавча директорка ІМІ)

·         Алі Сафаров (медіа-юрист)

Вирішили по першому питанню:

Трохи більше як за 7 місяців – з 01 січня 2019 року – сьогоднішні комунальні та державні видання втратять свої Свідоцтва про реєстрацію друкованого ЗМІ. Це – вимога діючого Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». За понад 2 роки і 4 місяці реформування, за даними Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення України, станом на 08 травня 2018 року в Україні реформовано 197 друкованих ЗМІ та редакцій (184 - комунальних, 13- державних) з 733 (647- комунальних, 86 - державних), внесених до Зведеного переліку Держкомтелерадіо. Аналіз головних перешкод, які виникають у місцевих видань комунальної форми власності, виконаний колективом експертів, призвів до наступних ключових висновків:

(1)   Існує термінова потреба у внесенні змін до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» - щоб розблокувати та нівелювати численні випадки замороження реформи місцевих комунальних газет внаслідок не ухвалення відповідних рішень органами місцевого самоврядування. Це дозволить підвищити ефективність реформи в цілому і зазначеного Закону зокрема. А також буде важливим внеском у комунікаційну складову проведення інших важливих реформ на місцях,

(2)   Існують непоодинокі випадки блокування реформування місцевих медіа з боку місцевої влади, вирішувати які допомагає пряме втручання «згори» - як з рівня області, так і з національного рівня,

(3)   Існує велика потреба у проведенні навчання основам медіа бізнесу для керівників місцевих медіа, а також основам ефективних комунікацій – для місцевої влади, громад, підприємців.

Вирішення цих питань у сукупності зробить обмін інформацією на місцях більш продуктивним, а відтак стане потужним поштовхом до розвитку як окремих територій, так і країни в цілому.

На підставі викладеного вище, Громадська Рада при Комітеті ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики звертається до Голови Комітету ВРУ пані Вікторії Сюмар та до народних депутатів – членів вищезазначеного Комітету ВРУ – з проханням ініціювати якнайшвидше внесення змін до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Мета – зняти головні перешкоди, які суттєво знижують ефективність Закону, діючого з 01.01.2016. Очікуваний результат – збільшення кількості реформованих місцевих медіа, розширення інформаційного поля в містах і районах України, важливий внесок у комунікаційну складову проведення реформ.

Також цим Рішенням визначається необхідність звернути увагу членів Громадської Ради та громадських організацій, які вони представляють, не необхідність проведення активної комунікаційної підтримки та роз’яснювальної роботи з народними депутатами України задля підтримки відповідного законопроекту як термінового та важливого для успіху роздержавлення преси зокрема та усього процесу реформ в Україні в цілому.

Детальніше про результати аналізу стану реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації.

Експертами був узагальнений власний досвід та інформація, отримана в результаті опитування редакторів місцевих медіа – як тих, які вже завершили процес реформування, так і тих, хто ще знаходиться у процесі. В опитуванні, зокрема, взяли участь 20 редакторів з різних регіонів України. Кожен надав відповіді на 8 питань щодо досвіду, перешкод та ключових потреб, які виникають в ході роздержавлення та одразу після нього.

Експерти, які взяли участь у формуванні експертної оцінки:

-          Олексій Погорелов, Президент Української асоціації медіа бізнесу

-          Людмила Опришко, адвокат, медіа-юрист, ГО "Платформа прав людини"

-          Олександр Бурмагін, медіа-юрист, медіа-тренер, ГО "Платформа прав людини"

Наводимо основні висновки та «знахідки» експертів.

Процес реформування відбувається дуже повільно. Чимала кількість ЗМІ не реформується з різних причин. На шляху реформування існує низка проблем, які гальмують цей процес і створюють реальні перешкоди. Серед них експерти виділили наступні найважливіші:

1) місцеві ради ухиляються від прийняття рішень з питань реформування комунальних ЗМІ (питання або не вноситься на розгляд сесії ради, або депутати не голосують за проведення реформи);

2) спостерігаються також випадки, коли місцева влада, не приймаючи рішення про роздержавлення комунального ЗМІ, затягуючи цей процес, фактично веде політику знищення видання. Зокрема, така ситуація має місце щодо газети "Каховська зоря". За інформацією редактора цього видання місцева рада свідомо не ухвалює рішення про реформування на сесії ради, редакцію намагаються виселити із приміщення, яке вона займає, крім того Каховська районна рада направила лист до Обленерго з метою відключення редакції від енергопостачання. А тим часом голова районної організації БПП зареєструвала 9 видань з аналогічними «Каховській зорі» назвами. Тобто, після 01.01.2018 року, коли дія свідоцтва "Каховської зорі" буде анульована, як це передбачено законом про реформування, інші особи будуть використовувати цей бренд і заробляти на ньому, а колектив газети залишиться без роботи і без прав видавати газету.

3) законодавство України не передбачає можливості виділу майна редакції під час реформування (встановлено лише такий спосіб реорганізації, як перетворення). Це не дає можливості реформуватись тим ЗМІ, які мають у своєму складі інші структурні підрозділи (наприклад, друкарні), або редакціям, які самі є структурними підрозділами інших ЗМІ (теле-, радіокомпаній тощо);

4) звільнення керівників комунальних ЗМІ перед проведенням роздержавлення, що саме по собі гальмує процес реформування, стає передумовою для збереження контролю місцевої влади над ЗМІ;

5) мають місце непоодинокі випадки позбавлення редакцій ЗМІ, що реформуються, приміщень, де вони знаходяться, чи їх частин;

6) відсутній механізм реформування державних друкованих ЗМІ у офіційні видання;

7) судова практика з розгляду справ, пов'язаних із реформуванням, неоднозначна; існує проблема визначення підсудності таких справ. Строки розгляду справ у суді надмірні і можуть не вписатись у строки, відведені законом для проведення реформи. Крім того, існує проблема виконання рішення суду місцевими радами, адже не існує надійного механізму, який примусив би їх виконати вимоги закону;

8) з 1 липня поточного року почнеться передплатна кампанія на наступний рік. Але не проведення реформування ставить під питання можливість випуску газет і журналів державними і комунальними ЗМІ в 2019 році;

9) відбувається затягування процесу реформування окремими редакціями, які до останнього хочуть використати статус комунальних/державних видань і способи фінансування, які можуть використовувати тільки з цим статусом;

10) оскільки діючий Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» не має ані граничних термінів, ані механізму відповідальності за не ухвалення місцевими та районними радами рішення про вихід зі складу засновників комунальних газет, то процес перетворення «нормально» йде там, де між владою та редакцією газети є порозуміння та консенсус. Інакше процес блокується або йде з максимальним негативом та втратами для видання;

11) у процесі реформування редакції та інші учасники процесу (реєстратори, юристи органів місцевої влади) стикаються з новими, не знайомими, процедурами, не мають усталеної практики вирішення ситуацій, які виникають – потребують юридичної підтримки, консультацій, методичних рекомендацій;

12) на перше місце сьогодні виходить питання господарської діяльності. Частина 1 – як заробляти на життя. Частина 2 – як не бути оштрафованим за різні порушення (імовірно, раніше за цим просто не слідкували): редакції все частіше повідомляють про те, що їх штрафують за ті чи інші порушення законодавства – про працю, про працевлаштування інвалідів. Далі будуть, напевно, штрафи за порушення рекламного законодавства. Перелік можна продовжувати. Отже, юридична просвіта – необхідність для керівників місцевих медіа;

13) ще більш масштабне питання – необхідність навчання основам медіа бізнесу. Багато редакцій не готові до роботи як приватний бізнес, до конкуренції. Так, багато редакторів чекають від влади продовження підтримки після роздержавлення:

(а) скаржаться, коли з виданням не укладають договір про висвітлення,

(б) ображаються, що виданню не надають пріоритетного чи навіть ексклюзивного права на доступ до інформації,

(в) просять надати державну підтримку новоствореному приватному виданню.

Яскрава цитата, яка ілюструє проблему – це відповідь одного з опитаних видань на питання про те, яка допомога потрібна виданню: «1. Фінансова, хоча б на 2-3 роки. 2. Зобов’язати не тільки органи державної влади і місцевого самоврядування укладати угоди на висвітлення, але й пенсійний, податкову, медзаклади та інші подібні установи передбачати кошти на висвітлення своєї діяльності і процесу реформ. Прибрати з закону про висвітлення норму, що можна висвітлювати діяльність не лише в друкованих ЗМІ, але й на сайтах чи мережі інтернет. Адже можновладці хапаються за цю поправку і відмовляються друкувати матеріали, які потрібно доносити до широкого загалу.»

З огляду на результати експертного аналізу акцентуємо увагу, що якщо за таких умов реформується хоча б половина редакцій – це буде великий успіх реформи роздержавлення місцевої преси. Хоча це не є достатньою умовою того, що роздержавлені медіа виживуть «на самостійних хлібах», проте це необхідна умова для того, щоб вони мали шанс спробувати. За наведених обставин конче потрібно допомогти трудовим колективам редакцій, які мають об’єктивні труднощі з проведенням реформи, подолати наявні перешкоди і створити умови, за яких колишні державні та комунальні друковані ЗМІ будуть виходити в світ і після завершення строку реформування, визначеного відповідним законом. Очевидно, що досягти цього можна лише шляхом внесення необхідних змін до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Саме на підставі викладеного вище, Громадська Рада при Комітеті ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики звертається до Голови Комітету ВРУ пані Вікторії Сюмар та до народних депутатів – членів вищезазначеного Комітету ВРУ – з проханням ініціювати якнайшвидше внесення змін до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Мета – зняти головні перешкоди, які суттєво знижують ефективність Закону, діючого з 01.01.2016. Очікуваний результат – збільшення кількості реформованих місцевих медіа, розширення інформаційного поля в містах і районах України, важливий внесок у комунікаційну складову проведення реформ.

Результати голосування

Вирішили по другому питанню:

У 2017 році на неокупованій території України ГО «ІМІ» було зафіксовано 274 випадки порушень свободи слова (264 у 2016 р.). Найбільше порушень у 2017 році зафіксовано по категорії  “перешкоджання законній професійній діяльності журналістів” – 88 випадків (у 2016 р. – 108 вип.). Найбільше журналістам перешкоджали, як і раніше, приватні особи, місцева влада та правоохоронці.

Другою найпоширенішою категорією порушень є «обмеження доступу до публічної інформації» - 40 випадків (у попередні 2 рр. – прибл. по 30 вип. щороку) і ця категорія демонструє в останній рік суттєве зростання. На третьому місці – категорія «погрози журналістам» – 37 випадків (у 2016 р. – 43 вип.). Кількість «нападів і побиттів журналістів» практично не змінилася 29 у 2017 р. проти 30 у 2016-у, хоча в окремі  попередні роки вони вимірювалася сотнями.

Перший квартал поточного року характеризується наступними тенденціями щодо стану безпеки журналістів.  Перешкоджання журналістській діяльності – 32 випадки і тут можна констатувати суттєве зростання порівняно з попереднім роком. На другому місці в першому кварталі 2018 р. категорія «погрози журналістам» - 10 випадків, що перебуває в межах минулорічної тенденції. Аналогічно і в категорії «побиття й напади на журналістів» (у зв. з їхньою проф. діяльністю) – 7 випадків (29/4=бл.7).  Кількість порушень щодо доступу журналістів до інформації на початку 2018 р. впала і становила 5 випадків. Із порушеннями в сфері доступу журналістів до інформації за цей період зрівнялася категорія «юридичного тиску на ЗМІ та журналістів», в якій теж було зафіксовано 5 випадків (включаються великі суми компенс. морал. шкоди в позовах до ЗМІ, штучне виведення в ін. територіальну підсудність позовів до ЗМІ й журналістів і т.п.).

Таким чином можемо констатувати, що в Україні зберігається стабільно складна ситуація з безпекою роботи журналістів та засобів масової інформації. Немає суттєвого зменшення кількості перешкоджань виконанню професійних обов??язків журналістів, випадків насилля щодо них.

Разом з тим у 2017 р. було спрямовано до судів для винесення вироків матеріали по такій кількості кримінальних правопорушень: ст. 171 Кримінального кодексу (значною мірою відповідає категорії порушення «перешкоджання професійній діяльності журналістів» у моніторинзі ГО «ІМІ») – 18 справ, погроза або насильство щодо журналістів (фактично це поєднує категорії моніторингу ГО «ІМІ» «погрози журналістам» та «побиття й напади на журналістів») – 3 справи. За ін. статтями КК (347-1 «умисне знищення чи пошкодж. Майна журналіста», 348-1 «посягання на життя журналіста», 349-1 «захоплення журналіста як заручн.») – 0 справ спрямовано в суди.

За даними пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень за 2017 р. виявлено 7 судових вироків за ст. 171 КК (перешкоджання), з них 3 обвинувальні (підсудних визнано винуватими) і 4 виправдувальні (принаймні в част. діяння, яке стос. проф. діяльності журналістів). При цьому в одній зі справ з обвинувальним вироком підсудний сам визнав свою вину. За статтею 345-1 КК (погроза чи насильство щодо журн.) виявлено в Реєстрі 2 вироки, обидва обвинувальні, в одному з цих випадків підсудний визнав власну вину. Вироків за статтями 347-1, 348-1, 349-1 КК у Реєстрі за минулий рік не виявлено.

Тобто можемо констатувати, що за випадками різного роду протиправного втручання в професійну діяльність журналістів і ЗМІ кваліфікуються як кримінальні правопорушення й спрямовуються в суди в кілька разів менше проваджень, аніж мало місце реальних порушень прав журналістів. А випадки притягнення до кримінальної відповідальності (не плутати з відбуванням покарання в тюрмі або колонії) за такі діяння досі є одиничними.

Варто зауважити, що в 2015-16 рр. статті Кримінального кодексу, які стосуються захисту журналістів, було суттєво оновлено і розширено. Наразі Генеральною прокуратурою та Міністерством внутрішніх справ кожним окремо  розроблено методичні рекомендації щодо розслідування слідчими відповідної категорії кримінальних справ. Адже більшість з указаних статей є новими у вітчизняному кримінальному законодавстві, а самі кримінальні правопорушення проти журналістів є доволі рідкісними в загальному розрізі практики слідчих підрозділів. З одного боку кожна з указаних методичних рекомендацій є проекцією наявних наразі формулювань профільних статей Кримінального кодексу, але кожна з них і має свою специфіку й демонструє дещо відмінні підходи. Разом з тим, процес розробки вказаних методичних рекомендацій показав низку недоліків у формулюваннях відповідних профільних статей КК.

Зокрема це стосується того, що склади відповідних злочинів у Кримінальному кодексі сформульовані як перешкоджання діяльності журналістів, а не журналістській діяльності (що призводить до захисту особи з посвідченням журналіста, а не відповідної проф. діяльності); криміналізовано незаконну відмову в доступі журналіста до публічної інформації, що всупереч європейським стандартам надає журналістам додаткові преференції порівняно з рештою запитувачів; окремі формулювання статей КК, як то «вплив на журналіста в будь-якій формі», надто широкі й охоплюють дуже різні за рівнем суспільної небезпеки діяння; захоплення журналіста як заручника апріорі не може мати в собі мети перешкоджання його діяльності  та ін.

Крім того, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить жодного складу відповідного правопорушення, який би стосувався захисту професійної діяльності журналістів, що не дозволяє виробити належну кількість практики притягнення до відповідальності за подібні діяння.

Виходячи з наведеного вище рекомендуємо:

-          правоохоронним органам - продовжувати навчання своїх працівників щодо специфіки кваліфікації кримінальних правопорушень проти професійної діяльності ЗМІ та журналістів;

-          журналістам – звертатися до Національної поліції за кожним випадком незаконного втручання в професійну діяльність, наполягати на розгляді таких звернень саме як повідомлень про кримінальні правопорушення;

-          органам виконавчої влади – внести зміни до Класифікатора професій України з метою уніфікації його термінології в частині працівників засобів масової інформації та приведення її у відповідність до сучасного стану;

-          народним депутатам:

1)      запровадити адміністративну відповідальність за незаконне втручання в професійну журналістську діяльність, а також за незаконну відмову журналістові в доступі до публічної інформації;

2)      декриміналізувати незаконну відмову журналістові в доступі до публічної інформації;

3)      переформулювати профільні статті Кримінального кодексу із «перешкоджання діяльності журналістів» на «перешкоджання журналістській діяльності», виключити друге речення примітки до статті 345-1 КК;

4)      статтю 349-1 КК обмежити захопленням заручників з метою впливу на журналістську діяльність, виключивши з неї захоплення як заручника власне журналіста;

5)      склад кримінального правопорушення «вплив на журналістську діяльність з метою перешкоджання їй» без додаткових кваліфікуючих ознак має бути вміщено в частину 1 статті 171 КК або переведено в категорію адміністративних правопорушень (КпАП);

6)      провести до кінця поточного року парламентські слухання на тему безпеки журналістської діяльності.

Результати голосування

Секретар Громадської ради

Костянтин Гріцак

Додаток до Протоколу №24 від 21/05/18

Окрема думка члена Громадської ради Тетяни Катюжинської щодо реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації: стан дотримання законодавства та перспективи

«Зміни до ЗУ про реформування потрібні, але точно не ті самі, які ВЖЕ БУЛИ ВІДХИЛЕНІ Верховною Радою. Тож пропоную, зазначити в рішенні, що зміни до Закону мають слугувати спрощенню процедури реформування. А також, що ДО подання цих змін на розгляд Комітету, вони мають пройти обговорення в редакціях ЗМІ, які реформуються.Організацію такого обговорення готові взяти на себе (НАУМ) і гарантуємо, що в такому обговоренні візьме участь більше 100 редакцій, а не 20.»

______________________