СТЕНОГРАМА

засідання Комітету Верховної Ради України

 з питань свободи слова та інформаційної політики

15 листопада 2017 року

СЮМАР В.П. Колеги, будемо починати. Сьогодні в нас на порядок денний засідання комітету винесені наступні питання.

 Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення безперешкодної діяльності ЗМІ у передвиборчий період, реєстраційний номер 7048, автор Рабінович.

Другий – проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні", номер 7178 (Сюмар, Княжицький, Шверк, Кондратюк).

Третє питання – проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового подання народним депутатом інформації про перебування за кордоном, 7194, автор Каплін.

Я пропоную замість питання, яке мала доповідати пані Олена, розглянути питання 4924 – перереєстрований наш комітетський законопроект Влада Севрюкова, замість нього розглянути.

І насамкінець. Найактуальніше сьогодні питання - це про інцидент з ознаками перешкоджання журналістській діяльності Михайла Ткача і оператора Кирила Лазаревича 7 листопада 2017 року біля аеропорту "Київ". Є в нас запрошені представники, я так розумію, і Міністерства внутрішніх справ, і заступник керівника Київської міської  прокуратури, і прокурор Київської міської прокуратури, і представники медіа, зокрема сам Михайло Ткач.

Хто за такий порядок денний, прошу проголосувати. Дякую, колеги. Отже, я думаю, що ми, в принципі, більшість питань пройдемо швидко і дійдемо дуже швидко до питання, так що вам не доведеться довго чекати, оскільки в нас сьогодні "парад" популістських законопроектів, окрім, звісно, наших комітетських.

Значить, перше питання в нас 7048. Вадим Рабінович, автор законопроекту, пропонує нам для того, щоб забезпечити безперешкодну діяльність засобів масової інформації у передвиборчий період, коли тривають   вибори і Президента, і народних депутатів, і депутатів місцевих рад та сільських (селищних) і міських голів, в  цей час передавати управління медіа редакційним колективам.

Що я вам хочу сказати з цього приводу? Як і наше Науково-експертне управління, так і, звісно, я думаю, що будь-хто, хто знайомий з правом, розуміє, що це є пряме порушення права власності як мінімум, оскільки власник має право здійснювати управління засобом масової інформації. І позбавити його такого права на виборчий період навіть з такою шляхетною метою, ну, відверто кажучи, видається неконституційним засобом. Це перша річ.

Друга річ. Я, чесно кажучи, не зовсім розумію, як передача в управління редакційному колективу може забезпечити безперешкодне функціонування засобу масової інформації. І зарплату самі собі, напевно, будуть платити і тому подібні речі.

Тому мені здається, що це якесь досить необґрунтоване втручання у діяльність засобів масової інформації із спробою його врегулювати з порушенням Конституції України. Я пропоную даний проект закону рекомендувати Верховній Раді відхилити.

Хто має якісь  позиції, думки з цього приводу, прошу висловлюватися.

(Шум у залі)  

СЮМАР В.П. Так і в протоколі запишіть, що прозвучала альтернативна пропозиція – передати в управління Рабіновичу.

Хто за пропозицію рекомендувати відхилити даний проект закону, прошу проголосувати. Хто утримався? Опанасенко утримався. Дякую, колеги.

Другий законопроект,  № 7178, передбачає, ви можете його відкрити, він невеличкий, передбачає, що кошти, які виділяються на державну підтримку кінематографії: по-перше, тільки 35 відсотків обмеження стоїть, може виділятись на копродукцію, тому що це, власне, кошти, які підтримані для розвитку вітчизняного кінематографу.

Друга річ - передбачає можливість не менше 25 відсотків телесеріального продукту, зважаючи на його важливість на формування громадської думки в Україні і  нашу сферу відання – підтримку телевізійних каналів  і також заборону копродукції з держави-агресора.

Ми тут другий комітет, перший – Комітет з питань культури і духовності буде розглядати його. Автори теж з нашого комітету. Відповідно пропоную рекомендувати ухвалити в першому читанні, доопрацьовувати до другого читання, оскільки ми обговорили з Держкіно певні їхні пропозиції і ми готові їх врахувати до другого читання.

Хто має якісь думки, позиції з цього приводу?

ІЗ ЗАЛУ. … (Без мікрофону)

СЮМАР В.П. Ну, третина. Це і польський досвід, тобто ми дивились на досвіди інших країн, там в них менше, у них там 20. Для чого копродукція взагалі в кіно? Тому що  це з точки зору обміну досвідом дуже важливе, тому що, якщо ми працюємо з італійцями, з французами, з американцями, з словаками, ми звісно отримуємо новий досвід, нові підходи. Тому це важливий момент. Але знову-таки, якщо ми витрачаємо 60 відсотків на копродукцію, то звісно це теж перегиб.

В будь-якому випадку до другого читання ми можемо говорити по цифрам. Прошу зараз просто встановити такі речі, оскільки виникає багато нюансів і питань.

Хто за те, щоб  головному комітету в першому читанні рекомендувати  за основу, прошу проголосувати. Дякую, колеги.

Наступне питання. № 7194, унікальний законопроект Сергія Капліна, який передбачає, ми тут теж якийсь там п’ятий комітет, але законопроект сам по собі цікавий, оскільки він стосується кожного з нас. Сергій Каплін хоче зобов’язати народних депутатів подавати обов’язкову інформацію з усіма супровідними документами в тому разі, якщо депутати перебувають за кордоном, тобто всю інформацію про свої поїздки депутати мають надати спікеру і вона має публікуватись на сайті Верховної Ради України.

От, власне, така пропозиція, причому не зрозуміло там в тексті цього законопроекту, чим викликано такі потреби. Якщо депутат прогулює сесію, то це одне питання, бо нібито законопроект має бути спрямований на те, щоб штрафувати депутатів-прогульників. Але якщо депутат не прогулює сесію, то в який спосіб це регулюється і чому за свої приватні поїздки він має звітувати, то це викликає, щонайменше, питання. Не врегульовано питання з депутатськими канікулами і іншими речами.

Тому прошу висловлюватись, які є пропозиції, думки з цього приводу, в кого є бажання всі свої квитки публікувати на сайті Верховної Ради.            

ЧЕРВАКОВА О.В. Колеги, я думаю, що недоцільно приймати цей законопроект з огляду на те, що, власне, цей закон і так зобов'язує нас як носіїв доступу до державної таємниці подавати в Перший відділ Апарату Верховної Ради всі відомості про свої виїзди за кордон. Тому кожного разу кожен депутат, який підписав документ про доступ до державної таємниці, зобов'язаний повідомляти про це Апарат Верховної Ради.

Тому, чим викликані квитки проїзні? Давайте, якщо там депутат проїде на тролейбусі, нехай він теж, може, Парубію віддає квиток проїзний.

Я вважаю, що це, в принципі,  дублює вже існуючу норму, а ті норми, які створює цей законопроект, вони абсолютно абсурдні.

СЮМАР В.П. І тут неузгоджені моменти, що на початку пленарного засідання головуючий повідомляє про народних депутатів, які перебувають за кордоном, інформація про перебування публікується, в тому числі і в газеті "Голос України", і далі штрафується, що цікаво, що штрафується за неучасть у розгляді тих законопроектів, які реформують соціальну сферу і зміцнення обороноздатності. Два питання чомусь у нас заслуговують штрафів у 80% заробітної платні, а не якісь інші. Тобто, чим викликана така вибірковість?

 Мені здається, що варто відправити на доопрацювання суб'єкту законодавчої ініціативи. Серйозніше попрацювати над тим, що хоче штрафувати безпосередньо депутат Каплін.

Прошу, Григорій Аронович.

ШВЕРК Г.А. З моєї точки зору, там ми багато часу втратили, якщо б ми почали переліковувати, яку кількість законодавчих актів порушує цей законопроект. Тому я вважаю, що, може, нам його відхилити.

СЮМАР В.П. Відхилити? Відхилимо.

Ви знаєте, чому доопрацювання? Тому що наш предмет відання стосується тільки речення "інформація про перебування народного депутата розміщується на офіційному веб-сайті Верховної Ради, а також публікується  в друкованих засобах масової інформації" – це наша частина. В цій частині нам складно пред'явити претензію на відхилення. Розумієте? Тому ми, давайте, на доопрацювання рекомендуємо, зважаючи на загальну, так би мовити, неузгодженість положень законопроекту. Я би так це обґрунтувала.

Хто за таке рішенн, прошу проголосувати. Дякую. Одноголосно.

4924. Владе, кілька слів, давайте проголосуємо теж.

(Загальна дискусія)

СЮМАР В.П. А замість нього ми розглядаємо 4924, під яким ми всі підписалися.

СЕВРЮКОВ В.В. Шановні колеги,  цей законопроект я на минулому засіданні доповідав, всі підписалися, дякую членам комітету.

Цей законопроект скорочує в рекламних роликах на радіо оці скоромовки, які у нас постійно збільшуються. Він є такий, технічний, зміни до Закону про телебачення і радіомовлення. Всіма підтримано, дякую за підпис. Думаю, що ми можемо його підтримати до винесення в зал і проголосування в цілому, там навіть нема чому в першому читанні розглядати.  Дякую.

СЮМАР В.П. Прошу рекомендувати за основу і в цілому, зважаючи на те, що ми вже перевносили цей законопроект. Хто за таке рішення, прошу проголосувати. Є. Колеги,  дякую.

І переходимо до нашого найбільш резонансного сьогодні  питання про інцидент  7 листопада 2017 року біля аеропорту "Київ".

Михайло Ткач, програма "Схеми", який неодноразово потерпав від перешкоджання професійної діяльності журналіста, і ми це вже багато разів розглядали на комітеті. На жаль, поки що жодної успішної справи, наскільки я розумію, немає, тому що там мова йшла і про Службу безпеки України, і про інші історії.

Михайло робить свою роботу, як журналіст-розслідувач, очевидно, не спить ночами і намагається отримати ту інформацію, яка з позиції редакції є суспільно важливою.

Що сталося цього разу? Я попрошу тоді Михайла розказати нам.

Прошу сюди, до мікрофону, оскільки у нас ведеться запис.

ТКАЧ М. Ми декілька тижнів знімали біля аеропорту "Київ" декілька матеріалів про перельоти на приватних літаках можновладців, посадових осіб. Однією з тем були перельоти Віктора Медведчука – людини, яка є членом гуманітарної підгрупи, тристоронньої контактної групи. Минулого року у нас був матеріал, ми знайшли інформацію про те, що приватний літак Віктора Медведчука є єдиним в Україні і Росії, якому дозволяється безперешкодно пряме авіасполучення між Росією і Україною.

Тоді ми зафіксували один переліт Віктора Медведчука із Москви у Київ. Пізніше нам вдалося з'ясувати, що Віктор Медведчук прилетів не один, він прилетів із народним депутатом Тарасом Козаком і бізнесменом Нісаном Моісеєвим, який наразі нарощує свій бізнесовий вплив в Україні.

Тому ми вирішили придивитися до перельотів Віктора Медведчука, оскільки у нас були підстави підозрювати, що пан Медведчук може використовувати таке право прямих перельотів для вирішення якихось бізнесових питань чи нарощення іншого впливу, який не має стосунку до його участі у гуманітарній підгрупі тристоронньої контактної групи. Ми почали знімати і одразу на першій же зйомці, коли побачили біля VIP-терміналу, що готується до вильоту літак Віктора Медведчука, до нас підійшли невідомі люди, які сказали, що вони "шукають бібліотеку". Щойно до літака підвезли пасажирів, ці невідомі люди почали закривати об'єктиви відеокамери, почали штовхати оператора, оточили нас, під'їхав якийсь мікроавтобус з якимись охоронцями. Літак нам не дали зняти, людей, які сідали в літак. Літак полетів.

Ми постійно перебували біля VIP-терміналу, знімали інші сюжети. Ми побачили, що літак Віктора Медведчука летить із Ужгорода. Оскільки ми там знімали, до нас одразу підійшли знову охоронці. Оскільки нас не цікавив переліт Віктора Медведчука із Ужгорода, ми вирішили сісти в автівку і від'їхати на певний час звідти, а потім повернутися, коли літак Віктора Медведчука сяде, щоб уникнути конфлікту з охороною. Нашу автівку охоронці заблокували, позаду нашої автівки став охоронець, вони унеможливив наш рух ні вперед, ні назад. Їхала патрульна поліція, охоронці сказали, що у них зламалася автівка, тому вони стоять отак посеред дороги, перекриваючи, блокуючи нашу автівку, хоча ми зафіксували, як до цього, коли їх просили пропустити інші автівки, вони пропускали. Поліція поїхала і, власне, ці охоронці сіли в мікроавтобус і поїхали, нормально мікроавтобус запрацював.

І, власне, цей інцидент стався 7 листопада, коли вдень ми також побачили, що літак готується до вильоту, намагалися зняти, охоронці знову перешкоджали, і ми побачили, що літак полетів до міста Сочі прямим авіасполученням. Через декілька годин цей літак злетів з аеропорту Адлер (Сочі), і ми виїхали до VIP-терміналу, аби зняти пасажирів, які прилетіли на цьому літаку. І тут ми зіткнулися з перешкоджанням. Але якщо порівнювати його з іншими випадками, тут все було дуже серйозно, оскільки спочатку штовхали оператора, били по ногах. Ми вирішили підійти ближче до VIP?терміналу, оскільки там більше світла, і зняти бодай пасажирів, які виходять із VIP-терміналу, вже літак, зрозуміло, ми не знімемо, тому що там було багато людей, деякі з них були в масках, вони світили ліхтарями нам в обличчя, в камеру…

СЮМАР В.П. Ви знаходилися в публічному місці?

ТКАЧ М. Ми знаходилися в публічному місці, ми знаходилися біля дороги, там можуть ходити прості громадяни, там не потрібно ніяких перепусток. Ми не знаходилися на території VIP-терміналу, ми не перетинали жодних парканів, і ми постійно піддавалися нападам цих охоронців, які коли побачили, що оператор просто підіймав камеру на штативі, щоб вони не дістали парасольками, не дістали руками, вони вибили у оператора камеру з рук. Це протистояння, напад, він відбувався протягом 20 хвилин, ми поставили іншого нашого оператора з іншого боку аеропорту, щоб він бодай зафіксував факт, що це літак Віктора Медведчука, і йому це вдалося. До нього підійшли поліцейські, аби перевірити його документи. Він показав документи і звернувся до них, щоб вони підійшли до VIP-терміналу, оскільки він розумів, що там може статися перешкоджання журналістській діяльності.

Коли ми підбігли вже до шлагбауму, виїзду з VIP-терміналу, там перебували ці поліцейські, я до них звернувся, попросив їх зупинити цих людей, попросив, щоб поліцейські перевірили документи цих людей, тому що деякі з них були дійсно в  масках, на що поліцейський не відреагував, він стояв просто під час всього цього інциденту, який далі відбувався, стояв, не перевірив документи, поки не виїхав, власне, кортеж Віктора Медведчука і охорона почала повертатися в автівки, і вже тоді я знову звернувся до поліцейського з проханням перевірити документи, і він почав спілкуватися, я так розумію, з охоронцем, який керував всіма цими людьми. Тому ситуація така.

Я ще раз хочу повторити, що кожного разу я показував посвідчення. Ба, більше, охоронець, який керував цими людьми, він знав, хто я, він звертався до мене на ім'я, вони постійно казали: то вони шукають Хрещатик (де тут Хрещатик?), то вони шукають бібліотеку, то вони просто прогулюються. Кожного разу, ми зафіксували це неодноразово, коли я показував посвідчення, коли я казав: "Я журналіст "Радіо Свобода". Ми знімаємо тут матеріал, ми в громадському місці," – кожного разу це нехтувалося охоронцями.

СЮМАР В.П. Я попрошу представників правоохоронних органів прокоментувати цю ситуацію.

Будь ласка, я думаю, що спочатку Національна поліція. Ви порушували справу? Хто у нас від Нацполіції? Представтеся, будь ласка.

КОВТУН О.В. Заступник начальник управління Головного слідчого управління Національної поліції України Ковтун Олександр Вікторович.

Дійсно, за фактами, озвученими Михайлом, Солом'янським управлінням поліції у місті Києві відкрите кримінальне провадження за частиною першою статті 171 Кримінального кодексу України як перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

У кримінальному провадженні на даний час провели вже ряд слідчих дій, в тому числі допитали Михайла, допитали оператора. Водій і ще один оператор прибудуть завтра або в п'ятницю у зв'язку з відрядженням. Встановили двох охоронців, які вчиняли ці дії. Вони від показань на даний час відмовляються.

СЮМАР В.П. Але особи встановлені.

КОВТУН О.В. Є. Провели огляд місця події, зафіксували обстановку на місці події. На жаль, там речових доказів, як таких, не виявлено. В кримінальному провадженні ми дали вказівки, взяли на контроль головного слідчого управління.

По діям працівника поліції, який був на місці і не припинив вчинення кримінального правопорушення, призначили службове розслідування. На даний час воно триває.

СЮМАР В.П. Скільки часу вам треба на завершення розслідування і розслідування загалом ви готові будете передати його вже? І скільки часу на внутрішнє розслідування?

КОВТУН О.В. Внутрішнє розслідування проводиться впродовж місяця, а досудове розслідування два місяця з моменту повідомлення особі про підозру.           

СЮМАР В.П. Коли було повідомлено?

КОВТУН О.В. На даний час ні ще.

СЮМАР В.П. Тобто справа порушена за 171-ю, але…

КОВТУН О.В. Проводяться запити, слідчі дії.

СЮМАР В.П. Прошу від прокуратури.

ЧЕРВАКОВА О.В. А можна питання?

СЮМАР В.П. Давайте послухаємо всіх і будемо ставити питання, до кого є інтерес.

РОМАНЮК С.І. В провадженні слідчого відділу Солом'янського управління поліції є таке провадження, стаття, як вже сказали, 171-а. Провадження знаходиться на постійному контролі в місцевій прокуратурі, кожен день заслуховуємо стан слідства у даному провадженні, слідчі дії, які тривають. Взаємодія з потерпілими є. Буквально вчора, наскільки мені відомо, їх допитали, проводяться слідчі дії, і в найближчий час буде вирішено питання після проведення всіх необхідних слідчих дій щодо повідомлення про підозру при наявності підстав…

СЮМАР В.П. Впродовж якого періоду?

РОМАНЮК С.І. Конкретно я вам на даний час на це питання відповісти не можу. Але слідчі дії тривають дуже…

СЮМАР В.П. Інтенсивно. Почули. Дякую.

Прошу, колеги, ставте питання, будь ласка. Пані Ольга Червакова.

ЧЕРВАКОВА О.В. У мене питання до Михайла Ткача перше і до пана Ковтуна друге. Пане Михайле, ви сказали, що поліція поїхала, ну епізод, коли ви описували, що вам перешкоджали за допомогою автівки, щодо поліції, яка проїжджала повз, я так зрозуміла, да? Звернулася охорона і сказала, що в них…

ТКАЧ М. Ні, вони проїжджали по тій вулиці, і так сталося, що вони побачили, а вулиця перекрита була мікроавтобусом цього охоронного агентства, яке здійснювало охорону.

ЧЕРВАКОВА О.В. Добре. Скажіть, будь ласка, чи намагалися ви до поліції донести свою позицію, звернутися до них? Яка була реакція поліції? Чому вона поїхала?

ТКАЧ М. Я сказав, що ці люди перешкоджають нашій журналістській діяльності, одразу представився, продемонстрував, кажу: подивіться, вони перекрили нашу автівку. Поліцейські одразу підійшли до цього мікроавтобусу поспілкуватися, в чому причина, чому авто стоїть посеред дороги. Їм сказали, що авто поламалося і потрібно викликати евакуатор. І поліцейські допомогли відштовхати авто на узбіччя і власне поїхали.

ЧЕРВАКОВА О.В. Тобто вони бачили, що вас фактично взяли в заручники чи як це називати, що вам заважали пересуватися, і не вчинили будь-яких дій, правильно я розумію?

ТКАЧ М. Да.         

ЧЕРВАКОВА О.В. Олександре Вікторовичу, у зв'язку з цим у мене до вас питання. Скажіть, будь ласка, чи не бачити ви в таких діях цих осіб іншого складу злочину, крім 171-ї статті Кримінального кодексу? Це перше.

І друге питання. Будь ласка, поясніть мені причини, чому дії зазначених осіб кваліфіковані за частиною першою 171-ї статті, а не другою? Я просто поясню своє питання, бо диспозиція злочину по першій частині 171-ї статті полягає "в незаконному вилученні зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалах". У вас вилучали матеріали?

ТКАЧ М. Ні.

ЧЕРВАКОВА О.В. Далі. "Технічних засобів, якими він користується в зв'язку зі своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі до інформації". Не відмовляли вам, правда?

"Та інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності". Умисел ви тут не докажете, тому що вони ходили на Хрещатик і питали, як пройти в бібліотеку.

Я цитую вам частину другу 171-ї статті Кримінального кодексу: "Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов'язків або переслідування журналіста у зв'язку з його законною професійною діяльністю". Чи не здається вам, що все ж таки більш адекватним було би кваліфікувати це по другій частині 171-ї статті, тому що відбувся саме вплив у будь-якій формі на журналістів з метою невиконання ними професійної діяльності?

КОВТУН О.В. Попередньо кваліфіковано за останнім абзацем, там, де "інші дії", в тому числі шляхом відкриття парасольок і закриття об'єктивів камер. Це є зафіксовано і на відео.

Хоча до повідомлення про підозру кваліфікацію можна міняти.

СЮМАР В.П. А ви вбачаєте доцільність?

КОВТУН О.В. Проведемо всі слідчі дії. Оглянемо відео. Ще Михайло має надати оригінали.

ТКАЧ М. Сьогодні  ми це зробимо.

КОВТУН О.В. Оглянемо відео і не виключено, що буде друга частина.

ЧЕРВАКОВА О.В. Дякую.

СЮМАР В.П. Дякую.

Питання ще, колеги? Прошу, Сергію.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Я думаю, що це буде не зовсім питання, а скоріше такі роздуми на тему від мене. Тому що завжди, коли ми зустрічалися з Михайлом тут, в нашому комітеті, це відбувається, на превеликий жаль, не вперший раз та і не у другий, ми мали ситуацію досить для України банальну, я би так сказав.

Наприклад,  минулий раз це був конфлікт з представниками УДО і тут були люди, які відповідали за дію тих осіб. Тобто, що би так не зробила, хто би там не був правий в тому  конфлікті: чи хтось вважає – журналісти, хтось вважає, може, УДО перевищила свої повноваження чи не перевищила. Але були відповідальні, з якими можна вести діалог, то був пан Гелетей. Якщо цей конфлікт стається з Національною поліцією, приходить заступник чи керівник департаменту Національної поліції і ми ці проблеми чи конфлікти вирішуємо. Ми намагаємось притягнути офіційних осіб до відповідальності, ми намагаємося, щоб ті люди, які перешкоджають журналістській діяльності, вони від цієї відповідальності не відійшли. Але ми завжди знаємо цих осіб.

Я вважаю, що те, що трапилось з Михайлом минулого тижня, це безпрецедентний для України випадок, тому що таких випадків ще на рівні Києва в цих обставинах зі знімальною групою та журналістами, обличчя яких знає вся країна, ще не було. Коли невідомі люди, тітушки, які можуть бути пов'язані, я згоден з словами Михайла, саме з паном Медведчуком – з кумом пана Путіна, з представником "російського світу" в Україні, вони не мають ніяких офіційних повноважень, вони не мають ніяких погон, вони не мають ніяких посвідчень – нападають на людей у місті Києві. Не просто на людей, а на журналістів, які виконують свою діяльність. Це перша частина.

Тобто це безпрецедентний  випадок, і мені здається, що Національна поліція повинна приділити цьому увагу не тільки в питанні перешкоджання журналістській діяльності, там Михайло казав про те, що щодо них фактично застосовувалось насилля, що це невідома група людей без офіційних повноважень напала на громадян України. Невідомо навіть, що це за громадяни, якої вони країни, знаєте. Чи не були там росіяни якісь приховані? Вони напали на громадян України в публічному місці. Це перше.

Друге. Я  знайомий з ситуацією, яку розслідує Михайло, тому що я є співавтором однієї з постанов Верховної Ради, постанови щодо санкцій по відношенню до компанії "Роснефть" і її дочірніх підприємств в Україні (і представництв). Тобто це заправки ТНК та інші компанії. І коли ми цю постанову намагалися з колегами при допомозі там громадських організацій, зокрема "Вільних людей", проштовхнути через Раду, нам сказали (і юристи це підтвердили), що ТНК вже не ТНК, що російський бізнес в Україні – це вже не російський бізнес, що це якісь швейцарці – якийсь міжнародний капітал. Ми почали цю тему розслідувати, як Михайло.

І також знайшли такого собі  Нісана Моісеєва, таку собі  Proton Energy, таких собі людей та офшорки, які пов'язані із Сєчіним. І фактично ми зрозуміли, що юридичної бази для того, щоб заборонити швейцарську компанію в Україні, ми не маємо. І залишилась тільки публічність. Тому Михайло фактично недоліки нашого законодавства перетворює у публічність і хоча б дає людям зрозуміти, українцям, що реванш, він триває, що пан Медведчук може бути тим паном, який фактично "кришує" російський бізнес в Україні, для того щоб цей російський бізнес потім вкладався фінансами в партії, пов'язані з Росією, в політиків, які кажуть, що Путін нам друг, для того щоб вони приходили до влади і потім знищували всі ті паростки незалежності та суверенності, які ми маємо після Майдану.

Тому це питання, на відміну від питання з Гелетеєм, знаєте, з поліцією, це не журналістське питання, це питання національної безпеки і виживання України як суверенної держави. Ось що я хотів зазначити.

І в мене ще є прохання до Голови комітету, тут є представники "Вільних людей", тут є представники ЗМІ, які займалися, як і Михайло, цією темою. Я би хотів, щоб публічно зараз один з них прокоментував, що в нас є щодо перельотів Медведчука, і щоб, можливо, Михайло скооперувався з представниками громадськості і для того, щоб зробити ці розслідування більш фактажними і більш глибокими, і для того, щоб, можливо, в подальшому ми змогли убезпечити знімальні групи, які намагаються показати, як кум Путіна вільно літає в Україну, від таких інцидентів, від того, щоб якісь "тітушки" нападали на них в громадських місцях. Якщо можна.

Дякую.

СЮМАР В.П. Почули, Сергію. Давайте спочатку депутати висловляться, а тоді я надам слово представникам громадських ініціатив.

Так, прошу.

ЧЕРВАКОВА О.В. З приводу першого питання. Чи не вбачаєте ви складу злочину в тому, що заблокували оці особи знімальну групу в машині?

КОВТУН О.В. Я ж повідомляв, за фактами дій працівників поліції призначено службове розслідування, за його результатами, якщо будуть вбачатися ознаки кримінального правопорушення, направимо матеріали в прокуратуру для прийняття відповідного рішення. Якщо будуть ознаки дисциплінарного проступку, будуть притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

ЧЕРВАКОВА О.В. Це з боку працівників поліції. А з боку от цих от людей ви вбачаєте правопорушення?  

КОВТУН О.В. Вони поставили машину поперек дороги. Є відео, зафіксовано. Наші працівники поліції під’їхали і навіть самі штовхали, відкотили на узбіччя. Таким чином надали можливість вам проїхати.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Михайло, це перша патрульна, яка приїхала. До цього там якихось агресивних таких фізичних дій не було? Тобто ви скаржились патрульним поліцейським, які перші їхали, що там вже якесь насилля?

ТКАЧ М. Щойно вони почали закривати нам об’єктив, ми сіли в автівку, вирішили поїхати, щоб уникнути конфлікту. Тому ми скаржились до поліцейських саме з приводу того, що наше авто заблокували.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. А насилля вже було після того, коли…

ТКАЧ М. Це вже  наступний випадок.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Коли був наступний поліцейський, який був там?

ТКАЧ М. Так, так.

СЮМАР В.П. Два випадки фактично.

 Колеги, хто ще хоче висловитись з цього приводу? Ви хочете, наскільки я розумію, ви спеціально прийшли. Давайте послухаємо нашого колегу з "Опозиційного блоку".

НІМЧЕНКО В.І. Народний депутат України, Комітет правової політики і правосуддя. "Опозиційний блок", Німченко Василь Іванович. Я є заступником громадського руху, Всеукраїнського громадського руху "Український вибір - право народу", керівником якого є Віктор Володимирович Медведчук.

Чому я тут з’явився, шановні колеги? Я вдячний, що ви дозволили. Я хочу внести ясність, розказати нашу точку зору, точку зору права, виходячи з того, що я все-таки перебуваю на засіданні комітету, який відповідає за медійний простір і дотримання законодавства, і відносно того, що ж там було. Але я хотів би почати з того, користуючись, що тут є мас-медіа. Дві години тому на тому літаку, про який іде мова, Віктор Володимирович Медведчук полетів до Москви. Під Москвою відбулася зустріч: Путін, прем’єр-міністр і Блаженніший Кирил, патріарх. Ви послухайте, шановні.

ОНУФРИК Б.С. Ви по факту кажіть.

НІМЧЕНКО В.І. Я по факту розкажу.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Ми знаємо, що Медведчук літає в Москву вільно.

НІМЧЕНКО В.І. Ви можете мене не перебивати? І є просування по вирішенню питання повернення військовополонених наших і осіб, які утримуються.  Я конкретно кажу цифри: 306 і 74. Це щоб ви знали, чому я про це кажу, виходячи з того, що тут звучало про те, що Віктор Володимирович літає на літаку, що Віктор Володимирович веде якісь дії бізнесові і все інше. Це перше, щоб знали про те, що такий факт є на сьогоднішній день. І ця робота його ведеться протягом всього періоду,  коли створили, Мінськ нас прийняв, приютив і там є домовленість, і він працює членом цієї контактної групи, де відповідає за гуманітарні питання повернення полонених.

СЮМАР В.П. Давайте ближче до конфлікту.

НІМЧЕНКО В.І. А тепер по факту. 7-го числа протягом цілого дня, починаючи  з двох годин і закінчуючи до пізньої ночі, в районі вокзалу "Київ", зараз називається, так? Там, звідки він літав, Віктор Володимирович, і куди він прилітав потім, протягом дня велась спроба відслідити його пересування і місцезнаходження. І це вже супроводжувалося.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Ви визнаєте, що це були охоронці Медведчука?

НІМЧЕНКО В.І. Дайте я закінчу. Я все розкажу, навіть скажу адресу, прізвища і телефони, щоб ви знали. Я все скажу. Воно є в поліції, тут є представники поліції. Там є заява, там і є указано всі особи. І у нас є з собою, шановні колеги, всі відеоматеріали. Тому що не те, що пан Михайло знімав, коли рвав парасольку, і не було ніде людей, а він кричав: "Ой, не товчіть мене по ногах!" Те, що він кричав ті слова, які він кричав на весіллі. Персонально ви тричі кричали – все є, все заснято. Коли вас не було і людей навіть, коли ви кричали. Але це друге.

І коли навіть ішов автомобіль і автомобіль, який супроводу, була спроба зупинити цю машину! І це було і вдень, і це було в темний час доби.

ЧЕРВАКОВА О.В. Так це виходить, що журналісти заблокували охорону?

НІМЧЕНКО В.І. Так, є все на відео, коли вони бігли до автомобіля. Сміятись будемо потім. Є відеоматеріали.

Я хочу довести до вас, ми знали що…

(Загальна дискусія)

НІМЧЕНКО В.І. Ви можете не перебивати? Є відеозаписи. Все там є.

Я вам скажу, знаєте, я взагалі думав, звідки ж іде замовлення? Ви  подивитесь на відео, послухаєте, як вони цитують у трьох випадках, де цей пан, він каже одні й ті самі слова: "Ой, ви мені наступили на ногу! Ой, не бийте по відеокамері!" І все. На відеокамері ви побачите, що це все інсинуація, і це ще називається, сленг не блатной, а сленг разговорный, "кипиш". Оце вони його і створили.

А тепер кажу далі. Там дійсно були люди з державної системи охорони по договору і з системи охорони, договірна охоронна організація "Шторм".

СЮМАР В.П. Перепрошую. А "державна система охорони" – це спецпідрозділ "Титан" мається на увазі?

НІМЧЕНКО В.І. Здається, "Титан". Я не пам'ятаю.

СЮМАР В.П. Ви маєте таку інформацію?

НІМЧЕНКО В.І. Я не пам'ятаю. Може, я тут помиляюся, вибачте, я не хочу бути… Але  я хотів би вам сказати, що були дійсно, там були працівники міліції, які під'їхали. "Чого ви кричите? Вас ніхто не чіпає. Коло вас немає нікого", - міліціонери йому кажуть. Є все на відео. А він кричить, тому що користується тим, що ніч. Іде чиста імітація. От про що йде мова.

І тому в цьому випадку я тепер хотів би і закінчити. Я взяв Конституцію, я можу подарувати комітету і прочитати статтю 32. Я дуже вдячний, що ви мене не перебиваєте. Я прочитаю: "Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України". Я ще раз акцентую увагу:  Конституція України – тільки вона може передбачити, чи можна влазити в приватне життя. А тепер я вам залишаю…

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Коли Віктор Володимирович літає у Мінськ, це приватне життя чи ні?

НІМЧЕНКО В.І. Приватне життя.

ВИСОЦЬКИЙ С.В.  Тобто він як приватна особа?

НІМЧЕНКО В.І. Так. Він прилетів із сім'єю, доповідаю. Перший раз, коли вони атакували, він прилетів із сім'єю, з дитиною і з дружиною. То це приватне чи не приватне?

А тепер ще вам хочу сказати. Я вдячний, що ви вислуховуєте. Є рішення Конституційного Суду, яким указано: і місце перебування, і місце пересування, і місце знаходження є конфіденціальною інформацією. Є конфіденціальною інформацією. І тому оце, що твориться, це не є "произвол", це "цепи одной цепи", "звенья одной цепи".

 А тепер я хочу сказати, чому є охорона, чому у Медведчука є охорона. І це тоже ніхто не скриває. Я хочу доповісти, що протягом трьох років,  в тому числі двох останніх, було два навмисні підпали офісу, де був Віктор Володимирович Медведчук і де були люди живі. Перший поверх підпалили. І це було таких три заходи.

Друге. Спалили житло лідера громадського руху Віктора Медведчука.

СЮМАР В.П. Давайте регламенту дотримуватися.

НІМЧЕНКО В.І. Я закінчую.

СЮМАР В.П. Прошу.

НІМЧЕНКО В.І. І на сьогоднішній день розглядаються кримінальні справи, в тому числі підготовка вбивства. І тут сидить один, який причетний до цієї справи. І це зареєстровано. І порушена кримінальна справа.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Да вы уж скажите – кто.

НІМЧЕНКО В.І. Я скажу. Це пан Висоцький. Так?

(Сміх у залі) 

НІМЧЕНКО В.І. Смішно? Так, я розумію, що смішно. Це треба було б бачити. Оце я й бачив, що смішно. Треба було бачити, як горіло приміщення офісу, а на другому поверсі були люди. Це треба бачити. От про що йде мова.

СЮМАР В.П. Ну, звинувачення…

НІМЧЕНКО В.І. От про що йде мова. І тому вести мову, що "тітушки" – я не хотів би навіть вести мову в цьому направленні, але бачачи суб'єктивізм, який тут, знаєте, просвічується, ну, мені просто не те, що дивно, а прикро. От про що йде мова.

СЮМАР В.П. Дякуємо.

НІМЧЕНКО В.І. Тому я хотів би, шановні колеги, виходячи з державницьких інтересів, щоб ви розглянули взагалі це питання. Не питання Медведчука стоїть на кону сьогодні, я розумію. Ви бачите, 4-й раз. І знає вся країна де і що. Але подивіться по суті з точки зору закону, що це. Я доповідаю вам, що на сьогоднішній день в суді знаходиться справа по частині другій статті 182-й Кримінального кодексу.       

СЮМАР В.П. На комітеті так, як ви довго, ще ніхто не виступав, от чесно. Давайте завершувати.

НІМЧЕНКО В.І. Ну ми перший раз прийшли. Я розумію.

СЮМАР В.П. Ну якийсь регламент. Я до вас з великою повагою, але прошу завершувати.

НІМЧЕНКО В.І. Я вже закінчую. Частина друга статті 182-ї за незаконне втручання в особисте життя (є така стаття) і за збирання конфіденційних даних і їх розповсюдження. Я закінчую. Вони в ту ніч, ні, по-моєму, на другий день розповсюдили оцю інформацію, що ви зібрали. І дуже дивним є, що вже 8-го числа комітет в порядок денний забиває це питання. Це нам теж дуже дивно.

СЮМАР В.П. А що вас дивує? Якщо інформаційний привід є, на другий день…

НІМЧЕНКО В.І. А це дивує… Це було… (Шум у залі) 

СЮМАР В.П. Як це? Ну, ми живемо в світі Фейсбуку.

НІМЧЕНКО В.І. І тому я хотів би, просив би, вірніше, щоб комітет діяв в рамках правового поля.

СЮМАР В.П. Ми інакше і не можемо діяти. Дякую вам дуже.  

Оскільки ти у нас тепер кілер, то я прошу коментувати. Звинувачення достатньо серйозні прозвучали.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Я розумію. Я навіть не хочу коментувати, що я кілер чи не кілер. Якщо я був би кілером, то, мабуть би, про це не заявляли публічно, а були би результати моєї діяльності дещо інші.

НІМЧЕНКО В.І. Це ви погрожуєте?

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Я хочу попросити, все ж таки, для того щоб у нас цей аспект щодо мене був зафіксований, щоб секретаріат комітету зберіг стенограму нашого засідання, передав і аудіо, і відео мені та роздруківку. Чи кілер, чи ні, ми будемо з'ясовувати з паном Німченком в  судовому порядку.

СЮМАР В.П. Все фіксується.

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Дякую.

По-друге, я хочу звернути увагу правоохоронних органів, які тут присутні, на те, що своїм виступом пан Німченко фактично підтвердив те, що здійснювався напад на журналістів саме охороною  пана Медведчука. Яка це охорона, треба досліджувати. Якщо там була державна охорона, ну це ганьба для наших державних охоронців, для правоохоронних органів буде і треба буде цих людей притягувати до відповідальності.

Я вважав, коли пан Німченко сюди прийшов, що він буде казати про те, що ці люди були невідомими. Але фактично нам колега пана Медведчука зараз підтвердив, що це були охоронці за договором пана Медведчука та його родини. Тобто фактично у нас є підтвердження того, що пан Медведчук і його охорона напали на журналістів. Це треба зафіксувати для карної справи. Я також прошу наш секретаріат передати стенограму нашого засідання в правоохоронні органи, щоб це було підшито до справи, яку ми маємо.  

НІМЧЕНКО В.І. Не переймайтеся, передали всіх по прізвищам й телефони передали охоронців, які були там. Вони є в міліції, в розпорядженні поліції і в розпорядженні Генеральної прокуратури.

СЮМАР В.П. Дякую.

Послухайте, будь ласка, тепер такий короткий бриф. Ми дуже уважно і дуже з повагою ставимося до законів України. Дякую за цитування Конституції України. І, ви знаєте, наша задача тут – захищати права журналістів, захищати право громадян на інформацію. Це Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики.

Наскільки мені відомо, Конституція України не передбачає можливості бити журналістів за зйомку в публічному місці, як і не передбачає права втручатись у приватне життя. Це рівнозначні категорії в даному випадку.

Що розслідували журналісти, так, як вони це повідомили? Наскільки я розумію, низку порушень законодавства, зокрема в нас заборонені прямі перельоти до Росії, а вони заборонені. І в даному випадку, якщо такі факти мали місце,  щодо цього суспільний інтерес є ключовим. Тут вже українські закони, які це питання регулюють відносно, ми спираємось на міждержавну практику, міжнародну практику. В даному випадку ми керуємось, як професіонали в інформаційній сфері, ми керуємось досвідом і практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з справ людини визначає, що політики апріорі є предметом значно більшого інтересу і значно менш захищені в плані приватності, аніж звичайні люди, тому що їхня діяльність становить суспільний інтерес, і вона може або завдати шкоди національним інтересам, або такої шкоди не містити. І тому увага журналістів до цієї проблематики може бути вищою і вона є обґрунтованою, ця увага. Таким є справді досвід Європейського Суду,  і ми не можемо його ігнорувати, оскільки міжнародні норми тут є вищі навіть національного законодавства, і ви це як правник не можете не знати.

І в даному випадку ми розслідуємо ситуацію одну: чи мали право конкретні особи бити журналістів і не давати їм можливості знімати в громадському місці?

НІМЧЕНКО В.І. Так ніхто не каже, що бити. Навіть сам він не каже, пан Ткач, прізвище.

СЮМАР В.П. Наскільки я розумію, були факти.

НІМЧЕНКО В.І. Ніхто не бив.

ТКАЧ М. Мене били, є відео.

НІМЧЕНКО В.І. Ви навіть і не кричали, давайте так. (Сміх у залі)

ІЗ ЗАЛУ. Якщо б’ють, треба кричати.

НІМЧЕНКО В.І. Ви подайте на мене в суд.

(Загальна дискусія)

СЮМАР В.П. Я думаю, що тут не турнір з вільної боротьби, де крик означає поразку, а все-таки, я думаю, розгляд по суті правового порушення. І було порушення чи ні, напевно, з точки зору права мають визначати відповідні кваліфіковані органи.

Тому наш комітет, очевидно, буде звертатись до відповідних правоохоронних органів взяти під особливу увагу, зокрема і керівництво правоохоронних органів, цю справу і ми так само будемо тримати це розслідування на контролі, оскільки ми почули про терміни, за які може бути проведено розслідування. Звісно, і ми, і суспільство, і журналістська спільнота хоче почути відповіді на предмет того, чи мало тут місце перешкоджання журналістській діяльності з боку зазначених осіб, і ви маєте з’ясувати, до якої охорони вони входили. І мені було б дуже прикро, якби вони входили до якось державного підрозділу охорони, бо ми вкотре можемо мати ситуацію. У нас, на жаль, дуже багато історій, коли фактично люди, які входять до силових і правоохоронних структур, які мають забезпечувати дотримання законодавства, насправді його порушують в контексті журналістів, саме тому, що журналісти роблять свою роботу в інтересах суспільства. І от, і Служба безпеки таких порушень, з нашої точки зору, з позиції нашого комітету є всі ознаки говорити про те, що Служба безпеки такі порушення застосовувала безпосередньо відносно прав журналістів, і інші структури, такі, як УДО, ми це теж розглядаємо на комітеті. І у нас сидить керівник УДО і ми говоримо йому свою позицію, що його співробітники перевищили в якихось моментах свої права в контексті забезпечення, вірніше, порушення прав журналістів. Да, безперешкодної діяльності  журналістів.

Тому, якщо це робили охоронці будь-якої приватної особи, ніхто в публічному місці не має права перешкоджати здійснювати професійну діяльність. І вже журналісти визначають, чому вони вирішили в тому місці знімати і редакція це визначає. Це, я думаю, одностайна позиція членів комітету, яка, до речі, завжди підтримувалася і представником опозиційного блоку, який працює  в комітеті. І я не думаю, що в даному випадку вона би мала бути відмінною, оскільки тут комітет займає позицію по максимуму сприяти журналістам у виконанні їх професійних обов'язків.

Тому що сьогодні  ситуація з дотриманням прав журналістів в Україні є надзвичайно поганою. І нам треба за 171-ю статтею справи доводити до суду і отримувати судове рішення, бо безкарність призводить лише до того, що у нас до журналістів може будь-хто підійти, побити по ногам, по рукам, операторів, забрати камеру – і в результаті у нас ніхто за це не несе покарання. Цю практику ми маємо зупинити! І ми би хотіли бачити результативне розслідування у цій сфері.

Комітет закликає правоохоронні органи провести максимально швидке, оперативне і результативне розслідування у цій справі. Ми собою правоохоронні органи не будемо підміняти.

Я попрошу громадськість також висловитись.

НІМЧЕНКО В.І. Я вам дуже дякую. Але я не чув все-таки відносно, чи не вбачає комітет, це контролюючий орган на сьогоднішній день парламентської республіки, що треба перевірити питання, де є межа приватного життя, і, взагалі, чи можна влазити в приватне життя людини?!

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Можно ли бить журналистов ногами?

НІМЧЕНКО В.І. Не придумуйте на ходу! Те, що ви послались на міжнародну норму, там немає такої норми. Подивіться, як у нас виписано: "Якщо він представляє державу", все…

СЮМАР В.П. Ольга Валеріївна, прошу.

НІМЧЕНКО В.І. Все, я закінчую. Я вам вдячний.

СЮМАР В.П. Так послухайте колегу, Василь Іванович.

ЧЕРВАКОВА О.В. Ви поставили питання, я спробую вам на нього   відповісти, нагадавши вам одну історію з паном Ландіком, депутатом від Партії регіонів, який звернувся до Генеральної прокуратури ще часів Пшонки. І було порушено кримінальне провадження на фотокора інтернет-видання "LB.ua" Макса Левина за те, що він зняв приватне листування пана Ландика, по-моєму, там з приводу свого сина щось. 

Власне, чому журналістська спільнота тоді повстала проти цього і чому тоді це кримінальне провадження було закрито? Тому що та тема, яку оговорював пан Ландік під час засідання Верховної Ради,  вона була суспільно значущою. Ви пам'ятаєте, що його син там побив дівчину в ресторані, і він фактично обговорював, як свого сина "відмазати" від кримінальної відповідальності. Теж вибачте за непарламентський сленг.

Тому і будь-який юрист вам скаже, що якщо переважає суспільний інтерес, то ця тема може бути оприлюднена, ця інформація може бути оприлюднена. А, дійсно, те, що говорили мої колеги, те, що стосується заборонених прямих перельотів, це ж суспільно важлива інформація. Правда? Чому ж у нас так виходить, що всі рівні громадяни, а якісь рівніші? Тому журналісти і цікавляться, з яких підстав прямі перельоти для всіх заборонені, а чому для Медведчука вони не заборонені? Погодьтеся, це питання…

НІМЧЕНКО В.І. Тут перельоти чи журналісти?

ЧЕРВАКОВА О.В. Чекайте, це суспільно важливе питання? Чому одним можна, а іншим не можна? Закон же один для всіх. Правильно? Ви ж в комітеті, який займається теж дотриманням, точніше, правової політики.

Тому ще раз хочу вам пояснити, як працює медійне законодавство, як воно функціонує. Права журналіста на роботу в публічному місці є недоторканними, це перше.

НІМЧЕНКО В.І. Я вам прочитаю статтю 28 і 23 Закону "Про інформацію". Там все є про жунралістів. І ви її знаєте, пані Ольго.

ЧЕРВАКОВА О.В. Межа приватного життя публічної особи набагато вужча, ніж…

НІМЧЕНКО В.І. Покажіть, будь ласка, норму. Немає такої норми. Це ми придумали в умовах поліцейської держави.

ЧЕРВАКОВА О.В. Це норми міжнародних конвенцій, які ратифіковані Україною, і які мають пріоритет над українським законодавством.

НІМЧЕНКО В.І. Стаття 1 Декларації прав людини: на першому місці приватна власність і приватне життя!

СЮМАР В.П. Це не дебати, колеги.  Всі мали можливість висловитися.

НІМЧЕНКО В.І. Я закінчу.

ОНУФРИК Б.С. Аеропорт "Київ" не належить Медведчукові, тому ви не мали права…

НІМЧЕНКО В.І. По-перше, він належить до режимного об'єкту, до особливо небезпечного.

СЮМАР В.П. Так! Аеропорт в нас "особливо небезпечний".

НІМЧЕНКО В.І. І друге, знаєте, коли американці поставили, що на першому місці безпека людини, після 11 вересня, коли напали. Знайдіть час і подивіться відео.

СЮМАР В.П. Давайте надамо слово представнику громадськості. А ви, колеги, поговорите в залі парламенту.

Прошу, представник громадськості.

ЯКОВЕНКО О.В. Яковенко Олександр – представник громадської організації "Всеукраїнська мережа волонтерів "Вільні Люди".

Ми також займалися розслідуванням щодо перельоту Медведчука, тим, чим займався пан Ткач. У нас є відповідь з Державної авіаційної служби, Генерального штабу. Так от, і це підтверджує саме слова і Сергія Висоцького про те, що тут здійснюються всі законні процедури. Нам надали відповідь, що пан Медведчук вилітає на Москву з Києва на літаку, який зареєстрований у Нідерландах. Тобто це є не резидентський літак, він нібито формально юридично до України не має жодного відношення, а пан Медведчук є лише пасажиром цього літака, який прямує рейсом на Москву. І це підтверджує те, що лише публічність, яку здійснює пан Ткач, який висвітлює свою діяльність і може звернути увагу, в тому числі і вашого комітету на це питання.

Ми давно також здійснюємо, розслідуємо в рамках нашого законодавства діяльність пана Медведчука. До чого я це веду? По нашим заявам відкрито безліч кримінальних проваджень щодо діяльності Медведчука, але вони закриваються. Сьогодні є представники прокуратури та поліції, вони з інформаційних довідок, які були їм написані, прочитали вам все, але ми знаємо майже на 100 відсотків, що ці кримінальні провадження будуть закриті, і винні у побитті журналістів не будуть притягнуті до цієї відповідальності.

СЮМАР В.П. Давайте дочекаємося результатів розслідування. Поки що рано говорити це.

ЯКОВЕНКО О.В. На жаль, досвід такий є.

Тому у нас, у громадськості, є лише одне прохання до комітету: тримати такі питання на контролі. Тому що тоді один журналіст, а завтра тут буде 20 таких журналістів, тому що це не зупинить пана Медведчука та його соратників. Вони й надалі будуть бити. І будуть бити вже потім і членів Комітету з питань свободи слова, якщо їх не зупинити.

ОНУФРИК Б.С. Це не має значення, Медведчук, не Медведчук. Ми говоримо про факт перешкоджання журналістській діяльності.

НІМЧЕНКО В.І. Його не було, подивіться, будь ласка. І є справа, розглядається справа. Презумпція невинуватості. Про що ми ведемо мову?

ЯКОВЕНКО О.В. Ми, представники громадськості, звертаємося до комітету із пропозицією, що ми готові допомагати, звертатися, отримувати запити, інформацію і лише в тісній співпраці ми можемо не допустити знову такі правопорушення.

Тут пан представник Медведчука зачитував Конституцію, але, на жаль,"Український вибір" не дочитав цю Конституцію. До чого я веду? Вони сказали про референдуми, і вони провели такі псевдореферендуми в Криму, Донецьку та Луганську. Але вони не читали Конституцію, де написано, що питання про зміну території України вирішується лише на всеукраїнському референдумі. Тому дочитайте, будь ласка, Конституцію, а потім вже її цитуйте. Дякую.

СЮМАР В.П. Дякую, колеги. Будемо завершувати слухання цієї історії. Ми все-таки на наступний комітет попросимо прозвітувати про те, чи вручені підозри. Я вас дуже прошу все-таки прийти, і це буде щонайменше через два тижні, а то й через три. У нас наступні два не сесійні? Через два. Через два тижні я вас дуже попрошу і прокуратуру, яка в щоденному режимі веде це, щоб ми знову винесли цю справу і щоб ми знову подивилися, що за два тижні нам вдасться зробити. Ми не повинні такі розслідування спускати на гальмах.

Це не означає, що ми розуміємо там якісь висновки слідства, але ми би хотіли чути про його хід, даного розслідування, оскільки, ви знаєте, вже надто багато у нас по Михайлу Ткачу накопичилося справ. Що у нас по СБУ?

ТКАЧ М. По СБУ 4-е закрили кримінальне провадження. Ми намагаємося через суд його поновити. Начебто немає складу злочину.

СЮМАР В.П. А по УДО?

ТКАЧ М.  По УДО. От ми тоді з вами поспілкувалися, була одна слідча дія, мене й оператора допитали. Далі нам сказали, що має поліція передати справу до обласної прокуратури. Відтоді жодного сигналу, жодної слідчої дії – нічого.

НІМЧЕНКО В.І. А по весіллю, що ж ви не кажете?

СЮМАР В.П.  Так про це і йдеться.

НІМЧЕНКО В.І.  Ну так і скажіть. Я ж не був.

ЧЕРВАКОВА О.В. Ми вас запрошуємо на наші засідання.

НІМЧЕНКО В.І. А я хочу знати, пані Оля. Можна було піти й зняти, де брачна ніч. 

ЧЕРВАКОВА О.В. Я вам повідомляю, що у нас на сайті комітету всі стенограми знаходяться, ви можете їх читати, а також аудіозаписи переслуховувати. 

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Може є смисл ініціювати засідання Кабміну щодо цієї проблеми? У нас є там і профільне міністерство, ось підійшло, щоб ми це розглянули на всеукраїнському рівні, питання безпеки журналістів. 

СЮМАР В.П.  Ви знаєте, у нас є ініціатива, яку, я сподіваюся, парламент розгляне, щодо безпеки журналістів і все-таки парламентські слухання проведе. Ми запланували, ми внесли, але ніяк парламент не може це питання проголосувати – парламентські слухання.

По Михайлу давайте ще запросимо й обласну прокуратуру, послухаємо, що там по УДО у нас, на наступне засідання, якщо вже Міша у нас буде, і ми, я сподіваюся, почуємо і позицію по УДО і позицію разом по цій справі. Будемо таким чином намагатися тримати це під контролем, щоб все-таки результативні розслідування у нас з'явилися.

Дякую, колеги. Засідання завершено.