Карпенку А.В.

Комітет
05 серпня 2016, 15:08

Карпенку А.В.

вул. Muxaйлівська,3l-A, кв. 48, м. Bacuльків

Київська обл., 08602

 

Шановний Анатолію Васильовичу!

Ваше звернення (вх. № 04-32/20-555 від 4 липня 2016 р.) щодо порушень Вашого права на доступ до інформації, а також Вашого права на звернення, які, на Вашу думку, мали місце в процесі Вашого спілкування з працівниками поштового зв’язку, розглянуто. Зокрема, Ви повідомляєте про порушення, що мало, на Вашу думку, місце при надсиланні Вами апеляційної скарги до суду (Вам повернули повідомлення про вручення поштового відправлення без зазначення дати його отримання в суді). На Ваш запит зазначений суд надав Вам копію витягу з реєстру вхідної документації, а Центр поштового зв’язку № 5 у м. Василькові – інформацію про вручення Вашого відправлення. На Вашу думку, при цьому ЦПЗ не дотримано строків задоволення запиту на інформацію, визначених у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». З огляду на це Ви скаржилися на дії поштовиків Вашого міста керівництву «Укрпошти», однак отримані відповіді Вас не задовольнили. Тому Ви просите Комітет притягнути до відповідальності осіб, винних, на Вашу думку, у порушенні законів України.

У зв’язку із зазначеним, з урахуванням предмета відання Комітету (пункт 22 Додатку до Постанови Верховної Ради України від 04.12.2014 р. № 22-VIII), відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» повідомляємо Вам наступне.

І. Про обчислення строків розгляду запитів на інформацію, визначених у Законі України «Про доступ до публічної інформації»

Оскільки Ви не повідомляєте дати отримання Вашого запиту розпорядником інформації, рекомендуємо Вам насамперед визначити, чи дійсно при задоволенні цього запиту було порушено строк, встановлений зазначеною статтею 20 Закону.

Так, вимога частини першої зазначеної статті означає, що обов’язок щодо надання відповіді на запит розпорядник має виконати, відправивши цю відповідь запитувачеві не пізніше п’ятого робочого дня з дати отримання запиту. При цьому першим днем п’ятиденного строку вважається перший робочий день після дати отримання запиту – за аналогією, наприклад, із загальними положеннями щодо обчислення строків у цивільно-правових відносинах (стаття 253 Цивільного кодексу України) та іншим законодавством (наприклад, у сфері судочинства). Подібний підхід також пояснюється практичними міркуваннями, оскільки запит може надійти в кінці робочого дня. Робочим є кожен день тижня, за винятком встановлених законодавством вихідних, святкових і неробочих днів (статті 67, 73 Кодексу законів про працю України). Для дотримання п’ятиденного строку розпорядник зобов’язаний надіслати відповідь не пізніше п’ятого робочого дня – фактично ж відповідь до запитувача має надійти пізніше з урахуванням часу доставку поштою.

ІІ. Про суб’єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації з урахуванням засад охорони прав і свобод людини в Україні

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини є основою правового становища особи та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 32 кожен громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Конституції України, утвердження правової держави полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. При цьому слід мати на увазі: у рішеннях Конституційного Суду України послідовно підкреслюється значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення КСУ від 25 листопада 1997 року № 6-зп, пункт 1 резолютивної частини Рішення КСУ від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього законодавчого акту є забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Суб’єктами відносин у сфері такого доступу, згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації», є:

1) запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації – суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

З урахуванням зазначеного кожен запитувач як суб’єкт відносин у сфері доступу до публічної інформації має в разі необхідності самостійно звертається до суб’єктів владних повноважень для захисту своїх прав на доступ до інформації, використовуючи для цього ті правові механізми, які закладені у Законі.

ІІІ. Про порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації

На підставі статті 23 Закону «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені запитувачем до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили права та інтереси запитувача. Оскарження до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні, зокрема: в ненаданні відповіді на запит чи інформації на запит; у безпідставній відмові в задоволенні запиту, наданні чи оприлюдненні недостовірної, неточної або неповної інформації; у несвоєчасному наданні інформації, необґрунтованому віднесенні її до інформації з обмеженим доступом; у нездійсненні реєстрації документів, навмисному приховуванні або знищенні інформації чи документів.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» особи, чиї права та законні інтереси, на їхню думку, були порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. Таке відшкодування потерпілій стороні відбувається за рішенням суду (частина перша статті 31 Закону України «Про інформацію»).

Вимоги щодо прозорості інформації містяться і в інших законодавчих актах. Наприклад, статтею 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» державним службовцям забороняється:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Насамкінець звертаємо Вашу увагу на те, що Ваше посилання на статтю 47 Закону України «Про інформацію» є невиправданим, оскільки чинна редакція зазначеного Закону містить лише 31 статтю.

 

 

 

З повагою

 

Голова Комітету                                                     Вікторія СЮМАР

 

 

 

 

 

‘Селецький П.І.,

т. 255-95-25.