Прощання розпочалося о 12:00 зі служби в Михайлівському соборі, де зібралися рідні, друзі, колеги та всі, хто цінував її внесок у боротьбу за правду. Далі о 13:00 на Майдані Незалежності відбулася цивільна церемонія, а о 14:00 – поховання на Байковому кладовищі.
Вікторія Рощина, лауреатка нагороди Міжнародного жіночого медіафонду за мужність у журналістиці (2022), присвятила своє життя висвітленню воєнних злочинів на окупованих територіях України.
У серпні 2023 року вона вирушила на схід України для підготовки репортажу про кризу на Запорізькій АЕС і підрив Каховської дамби. Тоді ж вона потрапила в полон до російських окупантів і, як стало відомо згодом, зазнала жорстоких катувань. Її тіло повернули в Україну в лютому 2025 року після ідентифікації за допомогою ДНК-експертизи.
Голова Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, згадуючи Вікторію, зазначив:
“Всі пояснювали їй, що не треба їхати на окуповані території. Ніхто з редакцій не хотів брати на себе відповідальність. Але вона все одно розуміла, що це – її місія. Вона це зробить. Мати в колективі людину, яка не палає, а горить, – це важливо. Бо за несправедливості вона буде запалювати собою.”
Ці слова відображають незламний дух Вікторії, яка попри небезпеку йшла туди, де правда потребувала голосу. За це дівчину нагородили орденом Свободи (посмертно).
Комітет з питань свободи слова закликає міжнародну спільноту та правозахисні організації домагатися справедливості за злочини, скоєні проти Вікторії Рощиної та інших українських журналістів. Її мужність і самопожертва залишаться в історії української журналістики як приклад невтомної боротьби за правду.
Світла пам’ять!