Опубліковано 01 09 2026
СТЕНОГРАМА
засідання Комітету Верховної Ради України
з питань свободи слова
01 вересня 2026 року
ЮРЧИШИН Я.Р. Колеги, тоді розпочинаємо наше засідання Комітету з питань свободи слова. І перед тим, як перейти до затвердження порядку денного, формальна річ, але необхідна, оскільки у нас до цього часу не делеговано представниками більшості секретаря нашого комітету, я попрошу Нестора Івановича Шуфрича практично вести підрахунок голосів та фіксацію результатів голосування за потреби.
Пане Несторе, чи ви не заперечуєте?
ШУФРИЧ Н.І. Не заперечую.
ЮРЧИШИН Я.Р. Тоді прошу проголосувати за це рішення. Хто - за?
ШУФРИЧ Н.І. За це рішення проголосувало двоє. 2 - за. Проти - немає 1 відсутній. Рішення прийнято.
ЮРЧИШИН Я.Р. Прийнято. Дякую.
Переходимо до затвердження порядку денного. У нас на розгляді два питання.
Перше - щодо ймовірного тиску на медіа, зокрема видання «Бабель», після розслідування інциденту у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля». Доповідає Ярослав Юрчишин. Хоча насправді в обговоренні візьмуть участь усі.
Друге - про звернення голови Асоціації Реінтеграції Криму Бориса Бабіна щодо розгляду можливості заохочення експертів Асоціації в рамках встановлених для Комітету з питань свободи слова повноважень для посилення авторитетності спільних зусиль по протидії російській агресії.
Третє питання - Різне.
Чи будуть ще пропозиції до порядку денного?
ШУФРИЧ Н.І. Ні.
ЮРЧИШИН Я.Р. Прошу тоді голосувати. Хто - за?
ШУФРИЧ Н.І. Двоє - за. 2 голоси - за. Утримались - немає. І проти немає.
ЮРЧИШИН Я.Р. І 1 відсутній.
ШУФРИЧ Н.І. Рішення прийнято.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дякую.
Переходимо до першого…
КАЛЮЖНА А.В. Пане Ярослав!
ЮРЧИШИН Я.Р. Так.
КАЛЮЖНА А.В. Пане Ярослав, це Анна Калюжна. Мене просто теж було запрошено. Я долучена по відеозв'язку до комітету. Я чую, що немає в порядку денному, тому, я так розумію, я можу не залишатися. Правильно?
ЮРЧИШИН Я.Р. Пані Анно, ми розглядаємо питання щодо ймовірного тиску на медіа зокрема. Тобто про ваш випадок ми теж говоримо, ви теж будете виступати. Я думаю, що ми власне зробимо… Тоді спочатку виступ «Бабеля» і вас, так, як постраждалої ймовірно сторони. От. А після того вже будуть виступи представників правоохоронних органів.
Перепрошую. Ви просто, як би я не бачу, що це ви, а секретаріат мене не повідомив, що ви по зв'язку, тому про вас, вибачте, не наголосив. Сподіваюся, що ви все ж таки залишитися і будете мати змогу виступити, у вас теж буде до 5 хвилин.
КАЛЮЖНА А.В. Зрозуміло.
ЮРЧИШИН Я.Р. Колеги, по першому питанню у нас запрошені, власне, представники, я оголошу список учасників.
Дем’яненко Ігор – заступник начальника слідчого управління - начальник відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, Головного управління Національної поліції у місті Києві. Дякую дуже.
Сторожук Сергій – начальник 4-го відділу (слідчих-криміналістів) Головного слідчого управління. Дякую, пане Сергію.
Діденко Олена – керівниця Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Дякую дуже.
Блудова Світлана – заступниця керівника Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Дякую дуже.
Кузьменко Ліза – голова ГО «Жінки в медіа».
Дуцик Діана – членкиня Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова. Дякую.
Сорочко Олександр – начальник Другого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора. Дуже приємно.
Катерина Коберник – головна редакторка медіа «Бабель».
Чабарай Ганна – заступниця директорки Інституту масової інформації.
Данькова Наталя – представниця «Детектор медіа». Дуже приємно.
І пані Анна Калюжна – військова журналістка.
Наче назвав усіх. Тоді, колеги, оскільки не було заперечень, зараз надаю 5 хвилин «Бабелю» пояснити власне суть справи. Потім надаємо 5 хвилин пані Анні Калюжній по її випадках. І тоді будемо заслуховувати по черзі представників правоохоронних органів. Оскільки у нас досить жорсткий таймінг, тому перепрошую, колеги, але буду контролювати.
Пані Катерино, вам слово.
КОБЕРНИК К.В. Ми говоримо конкретно про погрози? Ну після публікації були озвучені погрози представником «Скелі», військовим, який входить у 425-й ОШП, позивний, господи… Хархан. «Киянин». Погрози були власне у тому, що спочатку було звинувачення, що розслідування зроблено за російські гроші, потім про те, що ці гроші журналісти виригають, якщо держава не здатна захистити військових, то вони це зроблять самі, і після цього журналісти виригають гроші російські, на які писали ці матеріали. Ми написали заяву про погрози. Спочатку нам порадили надіслати її і в ДБР, і в СБУ. Написали в обидві інстанції. Написали в ДБР спочатку від себе у довільній формі. Зустрічалися з прокурорами, прокурори сказали, що, мабуть, потрібна буде охорона після публікації, сказали, що треба писати в ДБР, просити охорону. І там заяву взагалі про правопорушення, які були. Після цього вже була погроза ще «Киянина». Тобто ще була пропозиція про охорону до погроз. Після того, як з’явилася зокрема заява Хархана, ми написали заяву в ДБР спочатку від себе у більш довільній формі, потім її написав наш адвокат, вона пішла в ДБР. В ДБР нам якийсь час не відповідали, потім прийшла відповідь про те, що це, здається, не їх підслідність і спрямовують у Національну поліцію. Після цього голова ДБР зробив заяву про те, що заява прийнята, зареєстрована і буде проведено слідство, і будуть проводитися слідчі дії, тому що це пріоритетна задача для ДБР. Це була неправда. Ось написали ДБР про те, що вони вже відмовили у реєстрації заяви, не отримали ніякої насправді внятної відповіді. Там непорозуміння, але очевидно, що це не непорозуміння, тому що було чітко сказано, що заява зареєстрована і будуть проведені дії. Заяву форварднули в Національну поліцію, у Національній поліції вона лежала, ми намагалися зрозуміти, що з нею. Потім через якісь там тижні звичайно ніякої охорони ніхто не отримав, ми взяли охорону за свої гроші на весь цей час. І через якийсь час після нагадувань, листів, ігнорування місяць чи скільки, з’ясувалося, що наша заява в Нацполіції, що її довго там якийсь час не реєстрували, потім заявником зареєстрували не нас з авторкою матеріалу, а нашу адвокатку. Ми там це оскаржували. Ми, звичайно, оскаржували, що ДБР не зареєструвало заяву, вони просто переслали листом, а ми її шукали, вона не була внесена нікуди. І після цього через якийсь час і особисті виходи на Національну поліцію нам сказали і переслали відповідь, що прокуратура повертає заяву назад в ДБР. Заяву назад в ДБР повернули. Ще кілька тижнів не було ніякого зворотного зв'язку. Ми знову шукали виходи зрозуміти, що з нашою заявою. І вже після цього нам сказали десь тиждень, здається, тому неформально, що десь тиждень тому, уточніть, ця заява потрапила до слідчого, призначили слідчого.
Це, власне, все. Я так розумію, оскільки ця заява «літала» між відомствами і з нею нічого не відбувалося, я думаю, що з нею нічого і не відбулось. Тобто якщо тиждень назад воно кудись потрапило, воно це тиждень… Власне це все.
А потім були погрози, до речі. Я думаю, що Аня може продовжити. Коли розслідування Калюжної вийшло про 225-ий окремий штурмовий полк, та сама людина погрожувала вже далі Ані.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дякую дуже.
У нас є власне представники правоохоронних органів, тому вони свою сторону представлять. Відповідно тому дякую, що вклалися в час.
Аню, прошу тоді вже продовжити по вашій справі.
КАЛЮЖНА А.В. Всіх вітаю!
Я не знаю точно зараз, чи є відео моє. Я сподіваюсь, чуєте ви мене добре. Я не бачу просто свого зображення, технічний якийсь момент, перепрошую за нього. Не можу пояснити, чому так це. Технічний момент.
Так, у мене почалося, почались погрози ще до публікації розслідування в медіа, тому що я почала писати на цю тему матеріали ще в вересні місяці. Тоді у мене вийшло декілька матеріалів на виданні «Тексти», які стосувалися порушення у штурмових полках і великих втрат. Вони базувалися на той час на анонімних показах військовослужбовців, які служили, були суміжниками і служили поряд із штурмовими полками, зокрема йшлося про 225 і 425, але я не називала, про які саме штурмові полки йшлося, це була просто колонка-відповідь на те, що Головнокомандувач і Президент заявили, що ми будемо виводити їх в окремий рід військ. Я звернула увагу на порушення. Потім було, можна сказати, інтерв’ю з Валентином Маньком, який на той момент очолював штурмові підрозділи, і сам на мене вийшов. І власне після цього я періодично писала на своїй сторінці у фейсбук, бо я найактивніше веду саме цю соцмережу, і в основному веду її з робочих питань, про апдейти із справами при штурмових полках, оскільки вони всі там пів року, ну навіть більше від моменту, коли я перший раз про це написала, роздувалися, хоча юридичних підстав для цього не було, але їх поповнювали. Я писала про це весь час. І от після одного із дописів, коли я дізналася про те, що 225 штурмовий полк вже є по чисельності по суті дивізією, це підтвердив Ширяєв – командир полку в іншому інтерв’ю, я написала допис, що от є полки 225 і «Скала», які порушують права людини і саме такі полки масштабує Сирський. Після цього, в ніч одразу після цього допису, це було в березні, на початку березня, мені посипалося декількасот повідомлень від людей, які представлялися військовими 225 і 425, і вони були різними, деякі були, які можна було сприймати як погрози, деякі як тиск, там були прямі прохання відкоригувати або прибрати публікацію, хоча йшлося саме просто про порушення прав, тобто, звісно, я не оцінювала те, як воюють військовослужбовці, але було зроблено вигляд, що це їх дуже зачепило. І я не пішла тоді реєструвати заяву. Я думала над тим, чи її реєструвати, оскільки там прямої погрози вбивством, як, наприклад, до цього у мене було в 2024 році, не було.
І от через тиждень після цього часу, коли я не відреагувала на прохання, які були написані, до мене під АТБ підійшов чоловік і сказав, вірніше, невідомий мені раніше чоловік: «Может ти закроєш свой рот, поняла?». Потім мені самій вдалося разом за допомогою колег і мого свідка, який був разом зі мною, встановити, що цей чоловік раніше судимий і що він стоїть на обліку в диспансері, в наркодиспансері. І, власне, пізніше мої колеги з «Бабеля» написали, це було якраз в місті, де масово мобілізували таких людей, і мої колеги написали про це в матеріалі.
Я це все передала, дуже довго передавала, поліція зареєструвала кримінальну справу спочатку з фабулою «погрози», і все-таки я з адвокаткою наполягла, щоб переформулювали як «спроба перешкоджання журналістській діяльності», тому що прямої погрози мені ніхто не озвучував. Це був тиск, але зрозуміло, що це були погрози завуальовані. Але стаття, там прямої погрози немає.
В результаті за цей час мені надсилалась купа повідомлень, які можна теж трактувати і дописувати до цього. До мене, як я вважаю, підсилалися постійно люди, які нібито намагалися мені розказати свою історію, але я вважаю, що їхня історія була несправжньою. І, поки я працювала на матеріалом, я це все фільтрувала.
І уже коли я опублікувала розслідування про 225-й, Катя правильно сказала, що той же самий «Киянин» вжив ті самі формулювання щодо мене, що і щодо журналістів «Бабеля», а саме, я цитую, він сказав «журнашлюха» і, власне, такий приблизно меседж дублювався на сторінці у, не знаю, як його назвати, активіста чи кого там, Дмитра Корчинського.
І, власне, думаю, що комітет мав би відреагувати. Жодних дій, тобто якісь слідчі дії поліція за всі ці пів року, з березня, нібито проводить. Там, наскільки мені відомо, навіть була долучена група з СБУ, мене мали нібито набирати, ніхто мене не набрав. Я не знаю, що зараз відбувається у справі, тому що ми долучаємо просто, нічого, мене не викликали повторно, я дала там декілька пояснень, повторно жодних апдейтів немає. Я поясню, чому я сама не ініціюю, тому що у мене є справа про погрози у 2024 році від представників Третьої штурмової і там за два з половиною року нічого не відбулося, нікого не знайшли, справу передали в якесь … (нерозбірливо) і вона там валяється. Тому не дуже, на жаль, сподіваюся на те, що правоохоронні органи зроблять свою роботу, але все, що від мене треба було, я зробила.
Ще єдине додам. Що за цей час, також за пів року, відколи перші погрози мені від них поступили, ну оці повідомлення, 200, я бачила ознаки наружки. Тобто я фіксувала деякі з них, деякі не фіксувала, тому що це ну і так оці всі дії, контрдії щодо моєї журналістської діяльності, вони забирають дуже багато часу, а я не можу собі дозволити просто сутками не виявляти, чи просто це там машина стоїть із людиною, яка годинами сидить під під’їздом, чи це все-таки за мною наружка. От це все поки що.
Дякую.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дуже дякую, Анно.
КОБЕРНИК К.В. Ярославе, можна одне? Я забула одну штуку...
ЮРЧИШИН Я.Р. Зараз, секундочку, будь ласка.
Давайте ми тоді дамо коротенький коментар пані Катерині, і тоді вже по послідовності колеги вже визначаться, хто від правоохоронних органів буде виступати.
Будь ласка.
КОБЕРНИК К.В. Я просто хотіла уточнити. Аня почала спочатку, а я так уже з Хархана. Просто стосовно охорони. Взяти охорону нам порадив сам ОШП «Скеля». Мені подзвонили офіційно зі «Скелі», ну тобто офіційний представник «Скелі», сказали, що до них приходять різні люди, пропонують різні послуги, вони там, він назвав, які послуги, але в тому числі розібратися з журналістами, на жаль, ми не можемо їх всіх контролювати, візьміть собі... Говорю: «Це порада взяти охорону?» - «Так, це порада взяти охорону. Якщо хочете, візьміть нашу».
ЮРЧИШИН Я.Р. Ви це оцінюєте як пораду чи як приховану погрозу?
КОБЕРНИК К. Ні, це була якраз порада, тому що ми потім побачили, Лучанов стався незадовго після цього, ми побачили, що роблять люди зі «Скелі» з цивільними.
ЮРЧИШИН Я.Р. Так, це дуже прикра ситуація.
Дуже дякую, колеги.
Надзвичайно прикро, що нам на комітеті доводиться заслуховувати ці справи. Звісно, ми би розраховували, щоб без потреби парламентського контролю була хороша комунікація між правоохоронцями та власне тими, хто зазнав тиску. Так, ми у війні, так, ми потребуємо наших Збройних Сил, але це не можуть бути люди поза законом. Як ми розуміємо, і ми маємо дуже багато випадків, коли люди, які себе ставлять поза закон, здійснюють злочини. Мої колеги і я постійно наголошуємо на величезних злочинах Росії проти українських медіа і нам, щоб показати різницю, дуже важливо, щоб правоохоронні органи діяли проактивно. Те, що ми почули, справді засмучує. Те, що наша Громадська рада змушена була звернутися до комітету й ініціювати такі слухання, звісно, це не від хорошого життя. Але дуже сподіваюся, що зараз нам представники правоохоронних органів дадуть повну інформацію по згадуваних справах і ми зможемо зрозуміти, як будемо далі рухатися. В українській державі не може бути ніяких перешкоджань роботі медіа, а особливо ми тут маємо два факти фактично ще й ґендерно зумовленого тиску, бо у двох випадках це переважно жінки, що теж варто відзначити. Тому маємо всі проактивно діяти, щоб запобігти подальшому розгортанню негативного сценарію, зупинити його.
Колеги із правоохоронних органів, хто хоче почати? Давайте тоді представники Національної поліції. Будь ласка.
ДЕМ’ЯНЕНКО І.В. Дозвольте? Заступник начальника слідчого управління Дем’яненко Ігор.
Щодо звернень видання «Бабель». У дійсності 02.07 до Голосіївського управління поліції міста Києва надходило звернення адвоката, представника в інтересах журналістів. Аналогічне звернення надходило потім 13.07. Тобто два звернення за аналогічним фактом. Саме звернення, яке надійшло 02.07, у подальшому було внесено Голосіївським управлінням поліції до ЄРДР за статтею 345 зі значком 1 «Погрози щодо журналіста». І в той же день, 14.07, прокурором - процесуальним керівником, якого було призначено в цьому провадженні, визначено підслідність за ДБР. В подальшому звернення саме журналістів за цим же фактом, підкреслюю, 16.07 було скеровано для приєднання до кримінального провадження. Це щодо руху звернень як захисника-адвоката, так і самих журналістів.
ЮРЧИШИН Я.Р. Скільки було звернень?
ДЕМ'ЯНЕНКО І.В. 2. Одне 02.07 безпосередньо адвокатом і 13-го прийшло звернення безпосередньо від журналіста. Ні, 14.07 було внесено відомості в ЄРДР, 14.07 процесуальним керівником визначено підслідність. І саме 16.07 заява, яка надійшла 13.07, була скерована для приєднання до матеріалів кримінального провадження.
Мені важко щось сказати, тому що я не розумію поки - «на місці вчинення», на жаль. Якщо можна конкретизувати, наприклад, місце АТБ, де саме було, щоб були якісь ісходні дані. І якщо звучало там саме «перешкоджання», то це є 171-ша КК України, це, на жаль, не слідчі підрозділи розслідують, а дізнання. Тому навіть якщо внесено, то я взагалі не володію по 171-й КК України.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дякую.
Так, пане Нестор.
ШУФРИЧ Н.І. Дозвольте запитання до представника ДБР.
ЮРЧИШИН Я.Р. Це поки що Нацполіція.
ШУФРИЧ Н.І. Вибачте. Представнику Нацполіції. Вибачте.
Ви вважаєте цю справу зараз закріпленою за вами чи за ДБР? Ви розслідуєте цю справу чи вважаєте, що її розслідуванням зараз має займатись ДБР? Яка позиція Національної поліції?
ДЕМ'ЯНЕНКО І.В. Дивіться…
ЮРЧИШИН Я.Р. Давайте тут просто, так, процесуальний керівник пояснить, тобто… Прокуратура.
СОРОЧКО О.О. Добрий день! Я не процесуальний керівник, але представник органів прокуратури. На початковому етапі органом прокуратури була Київська міська прокуратура. Після визначення підслідності за державним бюро розслідування і направленянм матеріалів кримінального провадження з 20 серпня поточного року процесуальне керівництво здійснює Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони. Тобто на даний момент досудове розслідування здійснююється Державним бюро розслідувань за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури, Київської спеціалізованої прокуратури. В той же час у даному кримінальному провадженні було направлено запит командиру військової частини для встановлення місця знаходження безпосередньо під час його публікацій, Миколи Хархана цього, 23.06 у фейсбуці, де безпосередньо територіально він знаходився. Після отримання відповіді буде прийнято рішення в порядку 216-ї по підслідності та 218-ї – територіальної підслідності. Тобто якщо він був, гіпотетично ми предполагаєм, що він був у Дніпропетровській області, кримінальне провадження для чистоти і подальшого, якщо не порушувати основні засади Кримінального процесуального кодексу, треба буде направляти за підслідністю до Дніпропетровської області або там Донецької, Харківської, де він був, і визначатися буде безпосередньо орган поліції. Якщо орган поліції буде здійснювати неефективно досудове розслідування, прокурор буде вже піднімати його у вищестоящий орган або передавати ДБР.
ШУФРИЧ Н.І. Дозвольте уточнення.
ЮРЧИШИН Я.Р. Колеги, у мене пропозиція, бо ми зараз загубимося. Давайте ми послухаємо власне всі правоохоронні органи і тоді будемо до них задавати питання, бо ви бачите, що зараз відбувається такий певний пінг-понг. Ми маємо чітко зрозуміти, де справа є, на якому етапі вона є і до кого ставити питання, щоб вони були адресні. Бо колеги з Нацполу навряд чи можуть відповідати за ДБР.
Будь ласка.
ДІДЕНКО О.М. Доброго дня, шановні присутні, учасники наради. Я представник Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Діденко Олена.
Наш колега пан прокурор пояснює основні принципи кримінального процесу, статті 216-ї. Це означає, що всі військові злочини, вчинені військовими, це розділ 19 Кримінального кодексу, це наша підслідність. Злочини, вчинені військовими, які не відносяться до 19 розділу, це є підслідність Нацполу. Хабарі, вбивства, розбої, погрози журналісту – це все не 19 розділ, це все підслідність Нацполу. Чому прокурор прийняв рішення про визначення підслідності, я не можу казати. Але ми діємо на підставі статті 19 Конституції в межах та в спосіб, передбачених законом.
Коли ми отримали провадження, це було в серпні, як правильно було зазначено, не в липні, тільки в серпні ми отримали його, наприкінці серпня. Згідно Кримінального процесуального кодексу ми скерували його для прокуратури для визначення підслідності, як воно має бути. Паралельно з цим направили запити для того, щоб з’ясувати, де людина знаходиться, щоб мати змогу в подальшому допитати. Тому що вираження суб'єктивної думки і суб'єктивне відношення особи до вираження того, що він виразив, треба дослідити для того, щоб встановити всі обставини справи. Це як мінімум.
Тому зарано нам щось казати, поки прокуратура не прийме рішення і поки ми не отримаємо якусь відповідь. Це все.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дякую.
Стає ще цікавіше. Тобто ми тепер маємо факт, що між 16 липня і серпнем справа була ніде, от, це прямо цікаво, як у нас так відбувається. Сподіваємося, що представники прокуратури нам трошки роз’яснять ці явища.
Дякую. Будь ласка.
СОРОЧКО О.О. Справа не була ніде. Вона направлялась з органу поліції безпосередньо в ДБР, фельд’єгерським зв’язком, я не знаю, як її направляли, тому що направляла її Київська міська прокуратура.
ЮРЧИШИН Я.Р. Це навіть не на слимаках, перепрошую.
СОРОЧКО О.О. Але передали і все прийняли. Ми тільки 10 днів цим займаємося. Тут займатись треба, проводити відповідні експертизи для того, щоб визначити безпосередньо… чи є там в цих його погрозах.
ЮРЧИШИН Я.Р. А я так бачу, що ще представники ДБР хочуть додати.
ДІДЕНКО О.М. Так, це якраз те, що визначено в самому ЄРДР. Це не означає, що справа отримана слідчим. Поки слідчий не отримає справу і не перевірить, чи вся вона в повному обсязі, чи все там є, він її до провадження не прийме. Бо це порядок.
ЮРЧИШИН Я.Р. Тобто теоретично... (Шум у залі)
Колеги, перепрошую, давайте я буду надавати слово. У нас зараз буде можливість, бо ми так точно загубимося.
Питання про терміни зафіксували. Пані Діано, будемо ставити.
Колеги, ми почули, власне, сторони ймовірно потерпілі, тобто визнані принаймні потерпілими через те, що внесені справи в ЄРДР, ми почули представників правоохоронних органів. Поки що зрозуміло, що активна робота в даній фазі в принципі і не починалася у зв’язку з передачею визначення підслідності і тому подібне, але зараз можемо, з’ясовуючи якби питання вже ставити і спочатку, як ми і домовлялися, представники комітету, тоді вже інші.
Пане Євгене, ваше питання.
БРАГАР Є.В. У першу чергу дозволю собі прокоментувати Анну Калюжну і пані Катерину. Ваша помилка головна була в тому, що ви не одразу почали писати заяви. Заяви треба писати одразу як тільки є найменша необхідність. Ви втрачаєте дорогоцінний час, і цей дорогоцінний час потім враховується і не дає можливість зловмиснику уникнути кримінальної відповідальності.
Ситуація в принципі мені більш-менш зрозуміла, я б хотів би задати головне запитання Катерині і пані Анни, і це навіть більше для стенограми – чи потребуєте ви надання державної охорони і чи хотіли б ви, щоб комітет про це попросив?
КАЛЮЖНА А.В. Так, добре, Катя мовчить.
Пане Євгене, дивіться, я не зволікала з подання заяви. Коли до мене фізично підійшла людина, я подала в той же день заяву в поліцію і викликала слідчу групу на місце. Більше того, я сумнівалася щодо того, чи подавати заяву про... Мені надсилали листи в месенджері, які можна трактувати, ну тобто це точно тиск і можна трактувати як погрози. Оскільки у 2024 році я в той же день, коли мені представники, які навіть не ховались, 3-ї штурмової сказали, написали жахливі погрози вбивством мене, зґвалтуванням мене і моїх батьків, я в той же день пішла і написала заяву в поліцію. Два з половиною роки минуло, встановлені нами були всі особи і передані. А також в матеріалах справи це є, скажімо так, підтверджено, що ці люди користувались тими телефонами. Нічого два з половиною роки не відбувається!
Я не знаю, що би змінилось від того, якби я написала в ту ж секунду, коли мені написали погрози, 200 повідомлень, тобто оце, що воно було, представники штурмових полків. Я, вибачте, але вважаю, що нічого, оскільки я маю вже негативний досвід.
Оскільки я маю оцей самий негативний досвід взаємодії з державними органами, я би просила про інше. Я не знаю, як це клопотати, тому що прецеденту немає. Я би просила, щоб мені, в порядку визнання мене потерпілою в цій справі, в порядку того, оскільки полки, які ймовірно мені погрожують, вчинили, розслідується справа про вчинення ними насильницьких злочинів, я би просила, щоб мені надали дозвіл на вогнепальну зброю. Я, на жаль, не вважаю, що представники держави, особливо якщо це будуть представники правоохоронних органів, які бездіють, будуть поряд зі мною, що це мене убезпечить.
На жаль, я зараз сприймаю так, що якщо поряд зі мною десь зафіксовані представники правоохоронних органів, я переживаю, що ці дані можуть бути передані людям, які можуть нанести мені шкоду. От станом на зараз. Особливо, особливо, я нагадаю, що сталось в ситуації з людиною, яка є одним із свідків в моєму матеріалі по 225, Олександром Ширшиним, який надавав свідчення безпосередньо щодо дій 225 з ознаками злочинів два тижні тому, а буквально днями в нього в машині виявилися великі паковани з наркотиками. І я була на місці, і правоохоронні органи дуже дивно діяли, щонайменше, я можу сказати. Вибачайте, але я не вбачаю нічого хорошого в тому, якщо мені буде надана так звана державна охорона, тому що, на жаль, люди, з якими я маю справу, як, в принципі, Катя і Катя, але у них інша позиція. Вони мають зв’язки в правоохоронних органах, правоохоронні органи не реєстрували, принаймні щодо моїх потерпілих, які значаться в матеріалах, кримінальні справи, вказували, що недостатньо доказів. І, на жаль, в цій конкретній справі я не бачу не те, що доцільності, я вважаю, це може нашкодити мені, тому державну охорону – дякую, ні – але я вважаю, що якось держава мала б, якщо вона не захищає мене вже два з половиною року від цього, якось мені вона має дати захиститися.
Дякую.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дякую, пані Анно.
Зараз пан Євген додасть. Після того, як власне питання було до двох, дайте можливість виступити пані Катерині, тоді буде можливість додати.
КОБЕРНИК К.В. Ну ми так само не зволікали з заявою. Тільки були озвучені погрози – заява була написана. І якого числа Нацпол отримав? Другого? Другого. Матеріал вийшов 23-го. Хархан, наскільки я пам’ятаю, 26‑го озвучив, але вона фізично йшла. Так само ми спочатку відправили в ДБР заяву, вона там була. Як я казала, її не зареєстрували, і вже після цього ми пішли в Нацпол. Тому ми все робили оперативно, на відміну від правоохоронців, які очевидно до цього часу цим ще не займалися.
ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Дозволите?
ЮРЧИШИН Я.Р. Секундочку.
КОБЕРНИК К.В. Охорона, ми взяли приватну охорону, витратили на це досить багато грошей за кілька місяців, нам ніхто це звичайно не компенсує і не компенсував. І зараз очевидно, Аня сказала: те, що стається, сталося з Олександром Ширшиним, і те, що ми знаємо навіть від правоохоронних органів на зараз, виглядає як дуже погана історія з залученням ВСП, структури, про яку ми в розслідуваннях говорили, і структура, яка пропустила порушення в ОШП. Але ми маємо ходити з охороною або десь рік і спати з ними весь час в одному будинку, або там відмовитися на певному етапі. Ми на зараз відмовилися і державну охорону ми просити не будемо.
ЮРЧИШИН Я.Р. Зараз пан Євген, потім представник поліції.
БРАГАР Є.В. Я хочу запропонувати пані Анні також звернутися до нас з питанням Третьої штурмової, щоб ми так само розглянули, якщо ви бажаєте звісно, запросили усіх і запитали, чому два з половиною роки жодного руху по цій справі не було. Ну якщо бажаєте, просто дайте знати і все.
І щодо вогнепальної зброї. Добре, зрозумів – збирайте комплект документів, подавайте у відповідній процедурі, наш комітет, я думаю, може надати супровідний лист.
КОБЕРНИК К. Дякую вам.
ЮРЧИШИН Я.Р. Будь ласка.
СТОРОЖУК С.А. Матеріали з Державного бюро розслідувань до Національної поліції надійшли 10.07 і фактично на наступний робочий день, це 13.07 було, понеділок, матеріали кримінального провадження були скеровані, керівництвом визначено виконавців, які будуть, і доручено розгляд заяви місту Києву. Місто Київ 14.07, як уже Ігор Валентинович зазначив, було внесено відомості в ЄРДР і в той же день були спрямовані до прокуратури районної, якою визначено підслідність у кримінальному провадженні. (Шум у залі) Я чому не вніс?
ЮРЧИШИН Я.Р. Ні, чому Національна поліція не внесла?
СТОРОЖУК С.А. Керівництво Національної поліції доручило розгляд зазначеного звернення керівництву Національної поліції міста Києва.
ЮРЧИШИН Я.Р. Добре. Дякую.
Пане Несторе, у вас буде питання? Прошу.
ШУФРИЧ Н.І. Питань вже немає, вже все зрозуміло. Півтора місяця не проводяться розслідування і не визначений статус потерпілих, не допитуються свідки, слідство не ведеться, це вже очевидно. Я думаю, зараз нам шукати, хто кому що передавав і не передавав, хто що починав і не починав – зараз просто будемо втрачати час.
Пропоную наступне – звернутися до Генерального прокурора України і до керівника ДБР надати пояснення щодо обставин розгляду цієї кримінальної справи, яка, як я зрозумів, зареєстрована відповідним чином, і повторити розгляд цього питання через місяць, і тоді ми зрозуміємо, наскільки керівництво Генеральної прокуратури і Державного бюро розслідувань відреагувало на нашу позицію.
Я вважаю, що функція Нацполу із того, що я почув, вичерпана. Прокурори визначили підслідність ДБР, тому ми маємо сконцентруватися саме на співпраці з Генеральною прокуратурою і Державним бюро розслідувань.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дякую, пане Несторе.
Представник прокуратури.
СОРОЧКО О.О. Я хочу ще додати Національну поліцію у ваш лист. Оскільки щодо Анни Володимирівни Калюжної розслідуються два кримінальні провадження про ті факти, які ви зазначали, безпосередньо органами Національної поліції – це по 345 прим 1, частина перша. Перше кримінальне провадження - слідчий відділ поліції Одеського районного управління РУ, а інше - Вознесенського управління поліції Головного управління Національної поліції Миколаївської області. Тому ці факти підслідні безпосередньо поліції.
І далі, далі це провадження щодо видання «Бабель» 100 відсотків буде передано теж в поліцію.
ШУФРИЧ Н.І. Я вибачаюсь, а чому передавали тоді в ДБР?
СОРОЧКО О.О. Я не знаю, чому прокурор міської прокуратури передав у ДБР. Вибачте, я не можу пояснити його хід дій і мислі.
ЮРЧИШИН Я.Р. Колеги, тут, в принципі, ми маємо лакуну, тому що у нас немає ні київської прокуратури, які вчиняли ці кроки. Тому зараз, власне, представники правоохоронних органів можуть відповідати тільки за їхні, власне, напрямки.
Ми вже перейшли до пропозицій. Але насправді у нас присутні представники громадськості, які зокрема й ініціювали це питання. Я надзвичайно вдячний. Бо як ми бачимо, що так виглядає, без парламентського контролю ми довший час будемо вирішувати: а хто ж таки має розслідувати злочини проти журналістів? Бо щось плутаються наші представники київської прокуратури, я так розумію, та в показах. От прикро, що їх не делегували пояснити їхні підходи.
Колеги, власне представники громадськості, чи є у вас питання? Діана, Ліза?
ДУЦИК Д.Р. (?) У мене було питання по термінах. Якщо можна, ви скажіть, як довго це все буде там висіти і передаватися? І питання, чому обов'язково, я розумію, є процесуальні там вимоги і все таке, але чи можливо розглядати заяву по місцю подання заявника, а не того, проти кого подається?
ДІДЕНКО О.М. Що стосується термінів направлення матеріалів кримінального провадження чи заяв, ми направляємо згідно або звернень громадян, або розгляду в порядку Закону України про звернення направляємо. Але коли вони фізично можуть приїхати, фельд’єгері, коли вони можуть забрати, коли вони можуть відвезти, це ж не від нас залежить. Є такі території, де приїжджають раз на два тижні. Ну це не від нас залежить.
СОРОЧКО О.О. Дозвольте я поясню. Як тільки, я думаю, на цьому тижні, може, до кінця тижня ми отримаємо відповідь, ми не хочемо від вас її ховати там у Дніпро, це є кодекс, 218-та – місце вчинення злочину. Він перебував не в Києві, коли це робив, записував ці погрози, він перебував десь в іншій області, і ми повинні просто туди передати. Якщо ми туди не передамо і далі буде розслідування і передача справа до суду, ці докази будуть нечинні, просто неналежний орган буде. І потім громадськість буде казати, що ми щось…
ДУЦИК Д.Р. (?) Чи буде при цьому центральний офіс здійснювати контроль?
СОРОЧКО О.О. Я думаю, буде.
ДУЦИК Д.Р. (?) І як це буде відбуватися?
СОРОЧКО О.О. Буде.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дивіться, не тільки Офіс Генерального прокурора буде здійснювати контроль, ми точно беремо це питання, ці дві справи на парламентський контроль і вже будемо відстоювати те, щоб це було на належному рівні контролю. Але ми це вже обговоримо власне у пропозиціях рішень.
Чи є ще? Так, будь ласка.
СОРОЧКО О.О. Можливо, я доповім безпосередньо, що є результатом нашого засідання. І є Головне слідче управління Національної поліції, воно в Києві, а там вже будемо визначатися.
ЮРЧИШИН Я.Р. Добре. Колеги, чи є ще питання, які потрібно з’ясувати, поставити, проговорити?
Тоді у мене власне пропозиція по рішенню. По-перше, я не буду давати політичні оцінки, але…
БРАГАР Є.В. Можна виступити?
ЮРЧИШИН Я.Р. Можна буде зараз виступити, так, після мене тоді.
Але 2,5 роки у справах по Анні Калюжній і півтора місяця, вже майже два неможливість визначити підслідність, ну це виглядає, відверто, як саботаж. Це не до вас претензія, але це те, як буде оцінювати громадянське суспільство, медіа. У момент, коли нам в Україні потрібна максимальна єдність, я думаю, що в критичному випадку можна і самим виконати функції фельд’єгерів чи ще когось. Бляха, в електронну добу не можна перебрати справу і почати її розслідувати, не дочікуючись коли звідти прийде документ? Ну, на мене, виглядає це максимально дивно, але процесуальні речі є процесуальними речами.
Так виглядає, що до розголосу, ця справа в принципі не рухалася. Це може бути моє припущення, але якщо потрібен розголос, ми будемо його забезпечувати. Не прийнятно в країні, яка бореться за свою демократичність, ігнорувати злочини проти журналістів.
Це не претензія до присутніх тут у залі, вас делегували, щоб ви представили юридичну позицію ваших служб. Це в принципі цілком зрозуміло, але насправді ми маємо факти, що справи досить гучні не розслідуються. А ми буквально цього місяця будемо вшановувати пам’ять Георгія Гонгадзе. Я не хочу, і ми зробимо все разом з вами, я переконаний, щоб це ніколи не повторилося. Але перший момент, який може це забезпечити, коли перші погрози журналістам будуть присікатися по всій суворості закону з усіма оцінками суб’єктивного ставлення, особистої думки і тому подібне, але досить жорстко, як нам дозволяє це робити закон.
З пропозицій пана Нестора, повністю підтримую про те, що комітет звернеться до як ОГП, як Державного бюро розслідувань так і до Національної поліції, до керівництва з проханням: а) взяти ці питання на особистий контроль; б) дати роз’яснення власне обставин розгляду станом на зараз.
Окремо буде звернення по «Бабелю», окремо буде звернення по Анні Калюжній, щоб це не суміщати. Як так розумію, по «Бабелю» вже логіки звертатися до Національної поліції нібито немає, але якщо власне воно буде передано, то можливо для профілактики теж буде корисно.
У межах місяця після цього, це у нас десь 10 днів прийдуть відповіді, зрештою я навіть до цього засідання пропонував колегам спочатку отримати в межах місяця після цього, це у нас через 10 днів прийдуть відповіді. Зрештою, я навіть до цього засідання пропонував колегам спочатку отримати офіційні роз’яснення, а тоді проводити засідання, але гострота питання не дала змоги піти таким саме сценарієм. За що я вдячний, що ми досить оперативно зорганізувались.
В межах місяця ми проведемо ще одне засідання, запросимо, друзі, готуйтеся. Дуже сподіваюсь, що безпекова ситуація дозволить це зробити офлайн, але якщо доведеться онлайн, то онлайн. Сподіваюся, що на той час у нас просто вже буде зрозуміло, так, от що і куди і, щонайменше, потерпілі будуть якби допитані чи залучені в якості якихось перший процесуальних дій. Тут я вам не порадник, ви краще, точно, знаєте, що треба зробити, щоби досягнути справедливості.
Оскільки це не єдині випадки, це просто випадки, які стали достатньо кричущими, дуже ймовірно, що на наступному засіданні ми будемо мати інші звернення, які ми теж будемо розглядати. Сподіваюся, що спільно ми знайдемо не винних: хто там не переслав, хто там не передав, хто чому і як розписав, бо це не ціль нашого завдання, а ми таки докладемо якийсь камінчик для того, щоби ті, хто вчиняє погрози журналістам, перестали це робити, і ті факти, які були зафіксовані, були належно, законно оцінені.
Пане Євгенію, ви хотіли додати.
БРАГАР Є.В. Так. Юридично додам тільки те, що у цих зверненнях, які буде писати комітет, повинно бути «взяти на особистий контроль зі сторони керівників відомств» - це обов’язково, тому що це має бути на найвищому рівні.
І я хочу подякувати виданню «Бабель», іншим виданням, а також особисто Анні Калюжній за те, що ви висвітлили цю тему. Це треба мати дуже-дуже потужну, сильну мужність і далеко не кожен це може зробити. І було ясно одразу, що погрози будуть, і ясно, що всі це розуміли, і, тим не менш, це змогли.
Щодо ситуації загалом у цих бригадах. Ми маємо констатувати, що на базі окремих військових підрозділів формуються організовані злочинні угруповання. Це є реальність, в якій ми вже зараз живемо, і це те, з чим ми працюємо. Скажемо по-правді, я розумію, чому силові відомства насправді досить важко на це реагують. Я розумію, що це важко, але при тому всьому ми як Комітет свободи слова завжди підтримували і будемо підтримувати права журналістів і будемо захищати у подібних ситуаціях, і будемо розглядати подібні питання.
Ще раз повторю, прошу Анну Калюжну звернутися таки до нас з питанням Третьої штурмової, щоб ми дізналися, що там відбувається і запитали безпосередньо у слідчих, і також запрошую на комітет по цьому питанню. І Комітет свободи слова також дасть свою відповідну реакцію на той випадок.
А щодо ситуацій подібних у полках, ну, як мінімум, починайте створювати картотеки, тому що після війни вам доведеться з цими людьми дуже тісно співпрацювати.
ЮРЧИШИН Я.Р. Наголошу, це була позиція особиста пана Євгена, але дуже дякую за неї.
Пане Несторе, чи ви маєте щось на завершення?
Я підтримую пропозицію щодо звернення до Нацполу в питанні пані Калюжної. І обов’язково ці два звернення мають бути окремо, це навіть не обговорюється. Я думаю, що ми більш ніж достатньо приділили часу для обговорення цього питання станом на зараз.
Хочу нагадати, що якщо не помиляюся, на звернення комітету має бути реакція протягом 10 днів, якщо я добре пам’ятаю. Тобто представники, керівництво правоохоронних органів має розуміти, що наша зустріч відбудеться не колись там далеко, а дуже скоро, з тим щоб ми продовжили розгляд цього питання і отримали пояснення, чому так сталося, що два з половиною роки одна справа зависла і майже 2 місяці не проводиться фактично ніяких слідчих дій відносно нахабного випадку нападу на наших журналістів. Це неприпустимо. Війна нічого не може списати. Навпаки, ми зараз маємо бути максимально коректними і уважними один до одного.
Дякую.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дуже дякую. Я дуже сподіваюся, що колеги, які були присутні, у своїх доповідях керівництву вкажуть гостроту питання і ми на наступному засіданні, так, це буде десь на початку жовтня, спробуємо вже перейти до якихось практичних дій. Одразу хочу зазначити, що ці речі не стосуються там протидії військовим, як це можуть зараз подавати канали, як це дуже часто там, от було і в погрозах Катерині, і в погрозах Анні. Насправді, я теж надзвичайно вдячний дівчатам і їхнім редакціям, тим, хто з ними працює, висвітлення проблем – це ключова функція журналістики, це те, що нас захищає і не дає перетворитися на Росію, яка знищує українські медіа десятками. Я дуже сподіваюся на партнерство правоохоронних органів. Ми всі зацікавлені в тому, щоб продемонструвати результат, показати медіа, що вони в Україні захищені, незважаючи на всі бюрократичні процедури і юридичні складнощі, і можуть робити свою роботу, свою частину роботи. Як військо захищає нас фізично, так власне медіа захищають цінність демократії, яка є тим, що відрізняє нас від країни-агресора, від Росії.
Колеги, я думаю, що по цьому питанню ми зараз фіналізуємо наші пропозиції. Я їх коротко нагадаю.
Перше. Взяти на комітетський контроль два зазначених питання.
Друге. Звернутися до керівництва Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань і Нацполіції двома зверненнями: окремо по ситуації по «Бабелю», друге – по ситуації по Анні Калюжній – з проханням взяти на особистий контроль і дати інформацію обставин розгляду даних справ.
Попередньо погодити засідання на початку жовтня з повторним розглядом даних питань, можливо, й інших питань, які з’являться в цій тематиці.
Здається, нічого не забув, колеги.
Прошу.
КОБЕРНИК К.В. Можна уточнити все-таки, куди зараз спрямовується, куди їде справа?
СОРОЧКО О.О. Ще … (не чути)
КОБЕРНИК К.В. Ну а куди ви плануєте?
СОРОЧКО О.О. (Не чути)
КОБЕРНИК К. Куди?
СОРОЧКО О.О. Головне слідче управління. Можливо в Дніпро. Я не виключаю, що це буде Головне слідче управління.
ЮРЧИШИН Я.Р. Єдине прохання, все-таки обміняйтеся напевно контактами. Як тільки буде інформація переспрямована, щоб у нас не було цієї лакуни, щоб ми не здогадувалися, тривають дії чи ні. Буду дуже вдячний.
Колеги, тоді запропонований проєкт рішення, оскільки від колег із комітету пропозицій немає. Прошу голосувати. Хто за?
Пане Несторе, ви рахуєте.
ШУФРИЧ Н.І. За – 3. Утрималися – немає. Проти – немає.
Рішення прийнято.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дякую.
Рішення прийнято.
Колеги, ви в принципі можете бути вільними. Можете послухати, у нас ще одне процедурне питання. Але є прохання...
СОРОЧКО О.О. У мене маленьке прохання. Ми їхали на сьогодні на засідання комітету по питанню, ну Офіс їхав, написав, по питанню безпосередньо видання «Бабель».
Щодо Калюжної Анни Володимирівни питання не було, це я вже оперативно.
ЮРЧИШИН Я.Р. За це я вас дуже дякую.
СОРОЧКО О.О. За те, коли ви будете запрошувати, будь ласка, якось конкретніше ідентифікуйте, щоб люди були готові доповідати.
ЮРЧИШИН Я.Р. Ми поспілкуємося з нашим секретаріатом, щоб були дуже чіткі позиції, бо в рішенні комітету було розгляд двох питань: «Бабеля» і Анни Калюжної. Логічно, що Анни Калюжної мало бути окреме. Ні, все це гаразд.
Дякую дуже.
СОРОЧКО О.О. Дякую.
ЮРЧИШИН Я.Р. Отже, колеги, переходимо тоді... По першому питанню дякую, всі в принципі вільні.
Друге питання. Про звернення голови Асоціації Реінтеграції Криму Бориса Бабіна щодо розгляду можливостей заохочення експертів Асоціації в рамках встановлених для Комітету питань свободи слова повноважень для посилення авторитетних суспільних зусиль з протидії російській агресії.
Чи є у нас представник? (Шум у залі)
Ну давайте, нехай доєднується.
(Не чути)
ЮРЧИШИН Я.Р. Тільки прохання - оперативно. У нас зараз має починатися пленарне засідання.
ШУФРИЧ Н.І. Шановні колеги, я не хотів це питання піднімати, поки…
ЮРЧИШИН Я.Р. Секундочку, пане Несторе. У нас зараз підключилися… Друге питання. А тоді вже в Різному.
ШУФРИЧ Н.І. Добре.
ЮРЧИШИН Я.Р. Пане Борисе, прошу, представте, будь ласка, ваше питання. Єдине, що дуже коротко. У нас до 3 хвилин.
БАБІН Б.В. Вельмишановні колеги, прошу правами комітету з нагоди Дня Незалежності і враховуючи попередню роботу у сфері поширення правдивої інформації, протидії ворожій пропаганді, експертів нашої Асоціації Реінтеграції Криму, яку я представляю. Це 4 особи, які останні 5 років брали максимально активну участь у відповідних процесах, автори сотень публікацій, відображених в глобальних медіа, експертних розробок, комунікації з міжнародними організаціями, а також журналістських розслідувань, які стали в нагоді як нашим партнерам, так і відповідно органам влади України, а також громадянському суспільству. 4 кандидати. Один з них це офіцер Збройних Сил України, наразі мобілізований. Є ветеран прокуратури пан Плешко. Є співробітниця, яка тривалий час працювала у міжнародних організаціях, пані Приходько. І відповідно викладач з Дніпра Чвалюк. Всі кандидати сумлінно працювали протягом останніх 5 років. Серед іншого викривали утиски свободи слова на окупованих територіях, займалися сприяння відповідного реагування на рівні структур ОБСЄ і ООН. Маємо конкретні результати, описані у поданнях.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дуже дякую, пане Борисе. Насправді власне подання цілком логічні і дані відповідно до необхідних документів. Єдине, як мене секретаріат попередив, ми поки що не маємо підписаних власне самих документів. Так?
КОЗЛОВ М.В. Саме так.
ЮРЧИШИН Я.Р. Тому, пане Борисе, ми сьогодні, на жаль, можемо хіба вас заслухати і попросити вас у контакті із секретаріатом подати всі необхідні документи, щоб ми вже могли рішення приймати на основі всіх засвідчених в обов’язковому форматі поданих документів. Це процедурне питання, але воно там на швидкість не впливає, тому ви оперативно, власне, подаєте і ми, власне, вже на наступному засідання приймає рішення. Домовились?
БАБІН Б.В. Дякую. Так. Дякую вам дуже.
ЮРЧИШИН Я.Р. Дуже дякую, пане Борисе. Тоді дуже дякую за ваше включення. Дуже дякую за проактивну позицію, що власне ви нагороджуєте тих, хто докладається до нашої інформаційної стійкості. Спробуємо з боку комітету підтримати цю вашу ініціативу.
Тому в даному питанні рішення не приймаємо.
Пане Несторе, у вас щось було в Різному?
ШУФРИЧ Н.І. Так. Не в Різному, а в продовження питання. Просто я не хотів це обговорити в присутності всіх. Я рекомендую, коли будуть готувати звернення по питанню «Бабеля» і друге питання, звернутися до Генерального прокурора, щоб розслідування вело відповідно ДБР, тому що це стосується ймовірного злочину, пов’язаного з військовими.
І правильно київський прокурор визначив підслідність, просто я не хотів дискусію цю розгортати в присутності представників правоохоронних органів. Тобто щоб слідство проводило або центральний апарат Державного бюро розслідування, або Головне слідче управління Національної поліції, якщо вже ж таки визначать, що цим має займатись Національна поліція. А не передавали справу, як-то кажуть, на місця, тому що там вона і залишиться. Ніхто на місцях не буде мати такого авторитету, щоб розслідувати такі справи.
І щоб процесуальний супровід був саме у Генеральної прокуратури, а не у прокуратури там Києва чи Дніпропетровської області, а саме у Генеральної прокуратури. Тобто просто попросити, що комітет звертається забезпечити процесуальний супровід і розслідування Генеральною прокуратурою і відповідно центральними органами ДБР або Нацполіції, як вони визначаться.
ЮРЧИШИН Я.Р. Ми можемо попросити. Точно ми не можемо вказувати Генеральному прокурору визначати…
ШУФРИЧ Н.І. Ми можемо попросити, так.
ЮРЧИШИН Я.Р. Ми можемо попросити взяти на особистий контроль і залучити центральні органи власне прокуратури, ДБР і Нацполу, рекомендувати до процедури та слідства, тут я повністю погоджуюся. Але коли у нас секретаріат підготує проєкт власне листів, я обов’язково скину всім членам комітету для того, щоб подивилися, мали можливість дати правки. Дуже прошу секретаріат з цим не затягувати.
Добре, колеги, чи є у нас ще питання в Різному? На даний момент немає. Тоді прошу...
Всім дуже дякую.
До наступної зустрічі.
Закриваю засідання.