Анонси подій

Перейти до розділу
17 жовтня 16:52
7 листопада 2018 року відбудеться чергове засідання Комітету докладніше
18 жовтня 09:30
Комітет розглянув законопроекти у сфері реклами та заслухав звіт Міністерства інформаційної політики докладніше
04 жовтня 16:04
Про загрозу поширення мови ворожнечі, запобігання насильству щодо мас-медіа та необхідність ефективної протидії нападам на журналістів під час виконання ними своїх професійних обов’язків докладніше
02 жовтня 15:34
Комітет підтримав законопроект щодо посилення інформаційної безпеки та протидії державі-агресору в інформаційній сфері докладніше
21 вересня 16:57
Про результати засідання Комітету 19 вересня 2018 року докладніше
17 вересня 16:45
17 вересня 2018 року член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Григорій Шверк провів особистий прийом громадян докладніше
05 вересня 16:50
Комітет підтримав законопроекти щодо протидії ворожій пропаганді й покращення інформування громадян України, а також обговорив нові виклики у сфері свободи слова докладніше
07 серпня 09:15
ЗВЕРНЕННЯ КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ СВОБОДИ СЛОВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДО МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЗВ’ЯЗКУ З ВБИВСТВОМ ЖУРНАЛІСТА ОРХАНА ДЖЕМАЛЯ докладніше
27 липня 09:15
Список кандидатів на посаду члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення докладніше
Надрукувати Збільшити зону перегляду

Стенограми засідань Комітету 2017 рік

22 грудня 2017, 14:46

Стенограма 20.12.2017

 

СТЕНОГРАМА

засідання Комітету Верховної Ради України

з питань свободи слова та інформаційної політики

 

20 грудня 2017 року

 

СЮМАР В.П. Шановні колеги, дозвольте розпочати засідання, у нас є кворум.

Наші питання порядку денного сьогодні. Проект Закону про внесення змін  до Закону "Про телебачення і радіомовлення",  7329.

Друге питання. Я його зніму, бо Олени не буде сьогодні.

Третє питання. Проект Закону про внесення  зміни  до Закону "Про місцеве самоврядування",  № 7071.

І четверте. Проект Закону про внесення  змін  щодо запровадження тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України до держави-агресора, 7187.

В "Різному" пропоную розглянути наступні питання: про звернення Комітету з питань інформатизації та зв'язку щодо законопроекту 7291; про нашу з вами поїздку в  дитячий будинок; про подання до Антимонопольного комітету; про нагородження Почесною грамотою Верховної Ради України працівника нашого секретаріату.

Такі питання виношу на порядок денний. Чи є ще пропозиції якісь? Немає.

Тоді прошу підтримати такий порядок денний. Хто за, прошу голосувати. Одноголосно. Дякую.

Отже перший проект закону, автор Сюмар, 7329, передбачає зменшення квоти національного продукту до  50% для тих телеканалів, які є адаптованими від англійських версій, і повністю будуть транслювати продукцію українською мовою. Необхідність таких каналів – це спортивні канали, це дитячі канали, анімаційні.

Україна не має ще 75% свого продукту. Відповідно, якщо ці мультики будуть перекладатися українською мовою, мені здається, ми тут можемо  зменшити квоту українського продукту, але залишити квоту україномовний, тобто контент, який був би адаптований для трансляції в Україні. І це була би дуже гарна альтернатива тим російським телеканалам, які адаптовані на російський ринок. Оцим викликаний, власне, оцей законопроект. Чи є якісь думки з цього приводу?

Давайте дамо можливість українській телеіндустрії все-таки адаптувати і самому робити продукти, які робить те саме НТВ, коли надає цілий величезний пакет із 20-30 каналів адаптованих насправді, але це російський по суті вплив і російська мова. Тут це буде українське, і я думаю, що це правильний підхід.

Хто за те, щоб рекомендувати Верховній Раді, я не знаю,  в першому читанні чи в першому читанні і в цілому, які будуть пропозиції?

ПАВЛЕНКО Ю.О. Я думаю, що це можна і  в цілому голосувати. Не буду коментувати закон, до якого ми вносимо зміни, але це рішення правильне.

СЮМАР В.П. Тому прошу підтримати.

СЕВРЮКОВ В.В. Взагалі, а ми не нівелюємо в оцю умову 50% національного відеовізуального продукту? Тому що, як на мене, дуже багато каналів припадають під виключення.

СЮМАР В.П. Які саме? Чому ви так вважаєте?

СЕВРЮКОВ В.В. Тут дитячі, так? Це зрозуміло. А от пункт другий: "Не поширюється… який на підставі ліцензій на мовлення, іноземні програми, зміст яких відповідає мові Європейської конвенції". Тобто всі, хто Європейської конвенції, фактично…

СЮМАР В.П. Це іноземні канали, які не російські, а які європейські і які будуть перекладені повністю українською мовою.

Fox News чи Fox Crime. Це серіали.

СЕВРЮКОВ В.В. Зрозуміло, що там не може бути національного продукту.

СЮМАР В.П. Да. Він буде адаптований для супутникового мовлення на території України, перекладений українською мовою повністю.

Прошу підтримати пропозицію Юрія Олексійовича: рекомендувати Верховній Раді за основу і в цілому. Хто за, прошу підтримати. Є. Проголосували. Дякую.

Наступний проект закону 7071, ми тут другий комітет. Народні депутати Дубінін, Шевченко пропонують нам повну відкритість місцевого самоврядування в Україні.

Подивіться цей проект закону. Я, чесно кажучи, не бачу в ньому проблеми, якщо відверто, тому що мова іде про те, що акредитовані… Є? Ви бачите?

(Загальна дискусія)

СЮМАР В.П. Ні, тут мова іде про те, що відкритість засідання забезпечується шляхом доступу до них будь-яких осіб, крім випадків, передбачених законодавством. Вони акредитуються на певний строк – це те, що у нас істерика зараз була по нашому закону, то тут передбачається, що може бути певний строк або все скликання. Вони допускаються на раду, присутні всі журналісти, можуть вести трансляцію, можуть у прямому ефірі або в записі давати на офіційному веб-сайті або в аудіовізуальних мас-медіа давати цю трансляцію засідань органів місцевого самоврядування. Ну, можуть давати, можуть не давати – тут же немає якогось примусу.

Тому, мені здається, що в принципі з точки зору відкритості і філософії роботи нашого комітету, я проблем там не бачу. Я не знаю, чому секретаріат написав мені пропозицію "на доопрацювання". Хто давав цю пропозицію, колеги? В чому суть? Поясніть.

 

СЕЛЕЦЬКИЙ П.І. (не чути, без мікрофону) Тут річ у тому, що є правило … техніки. Законодавство має … визначено структуру, яка має 2 виміри: горизонтальний і вертикальний. Усі наші акти у цій структурі горизонтальній поділяються на … Тобто якщо ідеться про ЗМІ, то це має бути інформаційне законодавство, якщо ідеться…

СЮМАР В.П. Я зрозуміла вашу думку. Тобто ідея в тому, що треба вносити зміни не про місцеве самоврядування, а якраз про висвітлення, насправді про висвітлення органів державної влади, який ми з вами намагаємося змінити.

Я не знаю, оскільки ми другий комітет, ми можемо написати це зауваження, що необхідно включити  також зміни до Закону "Про висвітлення органів державної влади", але по філософії цього, щоб забезпечувати відкритість сесій, і це має бути однією з філософій роботи органів місцевого самоврядування, я, наприклад, проблем не бачу, колеги. Тому давайте визначатися.

Які тут будуть пропозиції? Я б рекомендувала в першому читанні із позицією комітету, що необхідно внести зміни. Ми можемо так ще запропонувати?

СЕЛЕЦЬКИЙ П.І. Я сумніваюся, що це є прийнятним, тому що тут треба вносити зміни до законів галузевих, які стосуються засобів масової інформації та щодо акредитації.

СЮМАР В.П. Всі згодні з цим? У вас є з цього приводу позиція? Громадської ради?

СЕЛЕЦЬКИЙ П.І. Це те, що стосується нашого предмету відання. Нехай визначається… І свій предмет відання визначає той комітет, який … Ми повинні в межах нашого предмету відання бути принциповими, тому що якщо ми почнемо…

СЮМАР В.П. Гаразд. Все.

Тоді пропозиція: відправити на доопрацювання. І з тією рекомендацією нехай вносять зміни до наших галузевих законопроектів. Хто за таке рішення, прошу голосувати. Дякую. Є.

Наступний законопроект, 7187. Немировський, Шинькович, Денисенко пропонують заборонити членам Національної ради виїзд до держави-агресора. Чесно кажучи, мені б дуже хотілося почути авторів цього законодавчого акту, в чому тут проблема, якось так, в чому вони вбачають. Відверто кажучи, мені ця законодавча ініціатива не зовсім зрозуміла.

Прошу, Олександре.

ОПАНАСЕНКО О.В. Наскільки я зрозумів цей закон взагалі, то фактично наша частина стосується Нацради. А фактично воно заборонено і місцевим радам, всім державним службовцям. Тобто тут є просто "вижимка" в частині нашого комітету.

СЮМАР В.П. А чого ви так зробили? А чого ви не дали весь закон?

_______________. В межах.

СЮМАР В.П. А чого тільки в межах? Ви завжди даєте весь.

ОПАНАСЕНКО О.В. Там розповсюджується на всіх, Вікторія.

СЮМАР В.П. Ну я розумію. А яких обмежень? От обмежень я не бачу по даному проекту закону.

Давайте так: не будемо розглядати без запрошення авторів законопроекту. Хай приходять і обґрунтовують.

ІЗ ЗАЛУ. Погоджуюсь.

СЮМАР В.П. Так? Тоді не розглядаємо. Хай прийдуть на комітет, розкажуть, що вони хочуть, бо, відверто кажучи, такі новели ці, геніальні, даруйте мені за нестримні мої коментарі, вони у мене викликають дуже багато питань. То треба або всім вже забороняти, абсолютно всім. Мене туди і так не пустять.

ІЗ ЗАЛУ. … (Без мікрофону)    

СЮМАР В.П. Ну слухайте, може, у когось хтось там помре, ну то… Якась адекватність повинна ж бути в наших цих заходах.

Тоді запросимо, без авторів ми не розглядаємо цей законопроект. Хай приходять і пояснюють, що вони мали на увазі.  

Переходимо до "Різного", колеги. Пан Данченко звернувся до Голови з тим, що наш закон 7291, який пропонує встановити мораторій на доставку україномовних видань друкованих або видань на сході України, на території Донецької й Луганської областей, був предметом відання його комітету. Для нас це важливий документ, оскільки мова йде про підтримку друкованої преси, в першу чергу україномовної друкованої преси і, звісно, і та друкована преса, яка сьогодні працює на територіях, принципово важливих для країни, де ведуться бойові дії.

Ми з вами там напрацювали цей документ, що таким чином ми хоча б якось можемо полегшити їм життя, коли не будемо підвищувати тарифи "Укрпошти" на доставку таких видань. Вже я чула заяву дуже дивну від представника Спілки журналістів, голови Спілки журналістів, про те, що це – дискримінація україномовних, російськомовних. Я би хотіла йому нагадати навіть рішення Венеційської комісії з приводу мовної статті Закону про освіту, де сказано, що підтримка державою своєї мови є похвальної для будь-якої держави. І я думаю, що і голова Спілки журналістів мав би теж це усвідомлювати, чому саме так це відбувається. Натомість на тих територіях, там мова йде і про україномовні, і про російськомовні видання. Хоче Данченко його собі, тому що там є слово "Укрпошта". Вони вважають, що це предмет їхнього відання. Ми вважаємо, що це предмет відання наш, оскільки цей законопроект цілковито спрямований якраз на стимулювання україномовних видань. Тому прошу відхилити даний лист.

Прошу, Владе.

 

СЕВРЮКОВ В.В. А у них є незгода з проектом? Вони хочуть на себе з якою метою? Було в розмові? Бо з листа не зрозуміло.

ІЗ ЗАЛУ. … (Без мікрофону)        

СЕВРЮКОВ В.В. Тільки юридично? Не по суті?

СЮМАР В.П. Да. Вони вважають, що це предмет їхнього відання і що ми тут в даному випадку зловживаємо. Далі будемо "зловживати"? 

Я думаю, що все-таки філософія і дух закону (в даному випадку йдеться про наш комітет), і автори є членами нашого комітету, і ми тоді будемо просити Голову залишити в нас даний проект закону. Добре?

Якщо що – ми вже давно збираємося провести спільне засідання з Комітетом інформатизації, і ми не проти разом з ними це розглянути. Я впевнена, що ми там теж знайдемо відповідну підтримку.

ІЗ ЗАЛУ. А  Міністерство інформатизації є?

 (Загальна дискусія)

СЮМАР В.П. Згодна. Тільки ми вже його розглянули.

Гаразд, колеги. Значить, наступне. Є пропозиція запропонувати нагородити Почесною грамотою Верховної Ради України працівника нашого секретаріату комітету Гриценка Федора Володимировича, якого ви всі дуже добре знаєте, якому я особисто дуже вдячна за дуже якісну і професійну роботу над багатьма документами. Я думаю, ви так само з ним всі працювали і всі знаєте.

Хто за таку пропозицію, прошу висловитись.

ПАВЛЕНКО Ю.О.  Підтримуємо.

СЮМАР В.П. Так. Хто за? Все. Одноголосно. Дуже дякую.  

Тепер наступне питання, колеги. Ставлю вас до відома, що оскільки ми з вами давно опікуємося і питаннями українського кіновиробництва, нещодавно у нас була зустріч у Держкіно з представниками кінотеатрів і дистриб'юторами по фільму "Кіборги". Вдалося досягнути унікальних домовленостей, що не 7 днів він буде йти в прокаті, а 4 тижні. І буде 4 вікенди, цей фільм зможуть побачити українці. Фільм, який справді отримав рекордну кількість як позитивних відгуків критиків і простих глядачів, так і завдяки тому, що його показ було збільшено кінотеатрами, вони його не зняли, коли запустили "Зоряні війни", фільм не втратив динаміку фактично кількості глядачів і зумів зібрати вже рекордну кількість у прокаті – понад 15 мільйонів. Це повний рекорд для українських фільмів. І понад 200 тисяч українців його подивилися. За 4 тижні є шанси на те, що навіть більшість вдасться "відбити" коштів.

Але ми отримали дуже негативну реакцію від головного українського дистриб'ютора, який є монополістом на ринку дистрибуції, пана Батруха, який навіть Голову Нацради звинуватив у тому, що він є російським агентом завербованим і тому подібні речі. Почитайте цю унікальну заяву. Вважає, що держава в особі мене, Іллєнка, Артеменка вчинила злочин, коли попросила кінотеатри витримати квоту 15 відсотків і не знімати "Кіборгів" з прокату. Ну, для мене ця заява виглядає дико.

Ми напрацювали там цілу низку заходів. Я би хотіла вас поінформувати про них, зокрема, щоб ви знали, наприклад, українські фільми не ставляться в анонси перед показами інших фільмів принципово. Саме тому, що ця кампанія дистриб'ютор-монополіст, вона прости цього. І от якраз анонсування українських фільмів не відбувається, глядач цього не знає.

Далі. У нас немає навіть розкладу, які фільми в нас вийдуть взагалі в прокат наступного року, які прем'єри у нас заплановані. Ми пообіцяли, що ми напрацюємо ці рішення.

Але ключове, звісно, що квота в законодавстві – 15% на українське кіно, вона має дотримуватися насправді кінотеатрами добросовісно. Тому що якщо ми живемо тут, якщо держава вкладає гроші, і ви знаєте, що ці гроші не відбиваються, і фактично на нашому невеликому ринку не можуть відбитися, то ми маємо зробити все можливе, щоб більша кількість людей подивилася це українське кіно, особливо зважаючи на те, що воно стає якісним.

Тому в мене є така пропозиція: звернутися до Антимонопольного комітету і перевірити в даному випадку роботу цього дистриб’ютора, який має сьогодні монопольне становище на українському ринку дистриб'юції і який так ставиться, з такою зневагою до українського кінематографу і до історії з його просуванням. Чоловік, який каже, що він є громадянином іншої держави, в даному випадку фактично стає гальмом у справі просування українського кіно. Давайте звернемося, це не наша з вами задача, але якщо Антимонопольний комітет перевірить діяльність цієї компанії, я думаю, що це може стати стимулом до більшої поваги з боку дистриб'юторів до українського кінематографу і до появи принаймні анонсів та до дотримання законів України в контексті 15-відсоткової квоти.

Є така історія: лист про перевірку цього дистриб'ютора направити до Антимонопольного комітету. Хтось хоче висловитися з цього приводу?

Прошу, Владиславе.

СЕВРЮКОВ В.В. Я хотів би додати до інформації, якщо вже ми про це заговорили. Був так само скандальний матеріал, що в місті Чернівці не показують фільм "Кіборги". Він був трішки вирваний з контексту. Але в Чернівцях є 4 кінотеатри, 2 показували і 2 не показували. І саме цими двома кінотеатрами найбільшими опікуються якраз дистриб'ютори. Я це питання вивчав, і директори кінотеатрів навіть не знали, що дистриб'ютор дав відмову. Тому, коли ми звинувачуємо кінотеатр, ми навіть не розуміємо, що кінотеатр, маючи угоду з дистриб'ютором, найчастіше навіть не розуміє, яке кіно до нього не потрапляє. Звичайно, обидва кінотеатри після звернень і розголосу поставили, кіно це зараз іде, і успішно іде в Чернівцях.

Тому тут є взагалі якась системна така монополія. Вона породжує взагалі якісь незрозумілі речі. Тобто тут стають в залежність вже цілі невеликі регіони від того, що є два дистриб'ютори, які фактично контролюють ринок і самі приймають рішення, що прокатувати, що ні.

Я ще хотів додати, що ця квота 15%, про це теж багато вже написано і  говориться, на неї закривали очі, тому що фактично не було українського кіно. Зараз кіно є. Можливо, цю квоту потрібно більш детально прописати, бо вона там місячний прокат вимальовує, і там можна теж зловживати: ставити незручний час і так далі. Також за цю квоту дуже маленька відповідальність. Тому, можливо, нам треба виступити з ініціативою якоїсь більшої відповідальності. Там штраф, здається, на рівні 800 чи 1400 гривень? 1450 гривень. В будь-якому випадку, це питання треба піднімати.

СЮМАР В.П. Ви знаєте, я була в шоці від заяви, що коли держава звернулася до кінотеатрів з тим, що дотриматися норм закону, попросили, що давайте ви витримаєте норму закону про 15% і місячний показ, нам сказали, що ми зробили злочин. Чесно кажучи, дивує такий підхід. І тим паче, що "Кіборги" в багатьох регіонах ідуть значно успішніше всіх їх аналогів. А подекуди людей більше на "Кіборгах", ніж на "Зоряних війнах", який трошки провалився в прокаті. Ну це вже нюанси ринку. Але коли я бачу угорські фільми, нідерландські фільми, та я не проти угорських фільмів, ну чому ми настільки своє зневажаємо, що ми угорське місяць показуємо, а своє 7 днів?! Той же "Будинок "Слово", його можна було би показувати там, де є школи поруч кінотеатрів, лишати денні сеанси, місяць лишати їх. Ну це повний якийсь абсурд, це така зневіра в своє. І сьогодні от ми помалесеньку тільки переходимо, що ми можемо мати гарні касові збори за українські фільми. І нам треба далі це робити і стимулювати.

СЕВРЮКОВ В.В. Я хочу закінчити. Я підтримую звернення до Антимонопольного комітету, я не знаю, чи воно дійсно буде дієвим, але принаймні це надасть розголосу, буде більше інформації про це, тому що, мені здається, тут дуже важливою є така маркетингова інформаційна складова. Нам треба, щоб суспільство було налаштовано: не все можна вирішити законами, не все можна вирішити квотами, треба до цього більше привертати уваги.

СЮМАР В.П. Ось тут все, ось тут, в голові..       

СЕВРЮКОВ В.В. Дякую.

СЮМАР В.П. Прошу, Юрію Олексійовичу.

ПАВЛЕНКО Ю.О. Дякую, Вікторія Петрівна. Я підтримую цю ініціативу, тим більше, також в силу певних обставин стикнувся останні декілька місяців з прокатом, з кінотеатрами. Тут, очевидно, є дві проблеми. Одна проблема - це те, що відвикли від того, що може бути українське кіно. Це і проблема дистриб'юторів, і кінотеатрів, і навіть невпевненість в тому, що воно там дасть якийсь прибуток. Але прийшлось трошки вникнути. Якщо 6 людей є на сеансі, це вже вигідно кінотеатру. 6 людей! Шість. Тому оці всі розповіді про неуспішність, про збитки для українських фільмів – це  казки просто для загальної громадськості. Тому якщо на фільм ходить менше шести глядачів, тоді можна його знімати. От, наприклад, той же "Будинок "Слово" – хай документальний фільм, але в багатьох містах ну не було менше шести людей.

З іншої сторони, ми стикнулися з тим, що дуже мало кінотеатрів просто в Україні. Якщо там Київ, десь ще східні великі обласні центри – там, наприклад, "Будинок "Слово" не вдалося показати, в Івано-Франківську. От просто не вдалося знайти часу, для того щоб його навіть один раз показати, я вже не говорю там про тиждень чи про два. Просто відкинули його кінотеатри і все, кажуть: у нас нема для цього ні часу, ні можливостей. В Чернівцях, от дякуючи Владиславу, вдалося  показати. В Тернополі, дякуючи голові Державної обласної адміністрації, який особисто втрутився в ситуацію.

Насправді, набагато легше було там в Києві, в Харкові, в Миколаєві, ну тобто в східній Україні, де просто більший цей ринок.

Тому я тут Владислава теж підтримую в тому, що треба трошки  і по законодавству подумати, його удосконалити і з точки зору квоти, уточнити її от максимально. І все-таки треба подумати, як дати можливість кінотеатрам сьогодні розвиватися, щоб їх ставало більше, це теж важливо.   

Але я вас підтримую, тому що я  не пам'ятаю жодної дії, яка би для того, щоб показати фільм, не застосовувався або адміністративний, або інший, фінансовий мотиватор до цих людей і до українського кіно.

СЮМАР В.П. Гаразд, колеги, я почула вас. Ми напрацюємо відповідні зміни. На наступне засідання після Нового року я вам запропоную і я сподіваюся, що ми всі разом зможемо його підписати і запропонуємо голові комітету відповідного Княжицькому так само підтримати, щоб ми швидше могли це прийняти, зважаючи на ту негативну, абсолютно ганебну історію, яка склалася з "Кіборгами": 7 днів виділено було в прокаті. Повний абсурд! Люди реально хотіли на другий уікенд подивитися, і цього могло не статися, якби в даному випадку не було просто втручання з боку державних структур. І це ганебна абсолютно для країни ситуація, яку диктує людина навіть без українського громадянства, даруйте, яка є монополістом, що прямо заборонено українським законодавством.

І, до речі, я так само попрошу вас, щоб ми написали листа від комітету Міністру освіти пані Гриневич, тому що ми з кінотеатрами домовилися, що вони готові робити знижки 70 відсотків для учнів, якщо міністерство буде рекомендувати колективні покази. І якщо діти після уроків будуть ходити на "Будинок слова", на тих самих "Кіборгів", це те українське просвітницьке кіно, яке… Очевидно, школи за власним бажанням можуть організовувати такі покази, і будуть знижки, то це і кінотеатрам вигідно, і дітям вигідно, бо 15-20 гривень сьогодні сходити на фільм – це не так багато насправді, це вартість одного пиріжка, але це може суттєво допомогти і кінотеатрам, і українському кіно, і головне, ключовій меті: ідеологічній, власне, роботі – українське кіно доносить дійсно українську ментальність.

Тому давайте ми підготуємо такі листи на Антимонопольний комітет і Міністерство освіти і будемо рухати цей процес у межах своїх можливостей і повноважень.

Дякую. Тоді це обговорення завершили.

І останнє. Ми з вами минулого року за ініціативи і підтримки Юрія Олексійовича, який у нас був уповноважений з прав дітей (нам дуже з цим пощастило), вітали дітей з Днем Святого Миколая, дітей, які приїхали з зони проведення АТО, дітей, які хворі на СНІД і на інші хвороби, або ВІЛ-інфіковані. І тоді ми намагалися, перший був такий наш досвід, він нас всіх дуже вразив, я пропоную продовжити такий досвід. Ви знаєте, ми запропонували, Юрій Олексійович допоміг, знайшли в Баришівському районі, в селі знаходиться теж дитячий будинок.

ПАВЛЕНКО Ю.О. Це не "будинок", це Центр соціально-психологічної реабілітації.

СЮМАР В.П. Так, складних дітей з відповідними потребами. Є пропозиція: нам після Різдва католицького, 26 грудня відвідати цих діток, там 39 дітей знаходяться. Вони написали список потреб, які їм потрібні. Я думаю, що ми можемо їм подарувати, окрім, звісно, солодощів, книг, інтерактивну дошку для того, щоб якось якісніше відбувалося навчання, якщо буде на це згода членів комітету. Я би дуже просила всіх нас долучитися. Ми зберемо, я впевнена, ці кошти на цю інтерактивну дошку і зможемо привітати, якийсь такий соціальний внесок зробити для тих дітей, які сьогодні обділені долею, і на жаль, держава не справляється теж з їхнім адекватним забезпеченням. Така пропозиція.

Прошу висловитися. Ще Юрій Олексійович, може, щось додасть.

ПАВЛЕНКО Ю.О. Так. Є варіант – у вівторок. Я думаю, що вранці виїхати, знайти час, і водночас подивитися що воно таке є – Центр соціально-психологічної реабілітації. Я пропонував і Макарів, але це вже те, яким має стати Центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Тут в Баришівці – це те, що залишилось. Це колишній притулок для безпритульних дітей. От у зв'язку з тим, коли їх "перестало бути", безпритульних дітей, його змінили у 2008 році в таку нову форму допомоги дитині, яка потрапилав кризову ситуацію. Тому зараз там із цих 40 дітей  35 – це діти, вилучені тимчасово із сім'ї, де є небезпека їхньому життю і здоров'ю, з неблагополучної сім'ї. Двоє, по-моєму, дітей-сиріт, які тимчасово там перебувають до влаштування або в інтернатний заклад, ну, скоріше, цього не станеться, або в сім'ю, і по-моєму, один чи двоє безпритульних реально, яких спіймали десь на вокзалі. Тут така категорія. Тому це буде цікаво і по суті зрозуміти, що це за така історія. Він обласний, хоча отакі більш меншенькі мають бути в кожному районі насправді, тоді це буде дієва політика. Тут зараз вони міжрайонні, діти зібрані з різних районів, бо у Київській області є 2: оцей Макарів і, власне, оце Сизенки.

Тому, я думаю, що це буде цікаво навіть з точки зору розуміння куди має рухатися політика, і як вона розвивалася. Я, чесно кажучи, багато де був, але навіть в цьому не був, тому я навіть сам буду з задоволенням…

СЮМАР В.П. Ми сперечалися про Макарів, але мені сказали, що це зразковий, туди всі їздять і всі його показують, а незразковий, там де є реальна проблема і куди не доїжджають, бо це село в дальньому районі – давайте туди поїдемо, подивимося і побачимо, що ми можемо для них зробити.

Тоді, ви знаєте, скільки ми скидаємося, і всіх прошу взяти участь – це завжди такий позитивний досвід, який надихає, скажімо так.

Останнє. Ви знаєте, що у нас були мною зареєстровані зміни до Закону "Про висвітлення органів державної влади", який викликав неоднозначні дискусії, оскільки не побачили там цілої низки позитивних моментів, які є надзвичайно важливі, які треба вирішувати в законодавстві, зокрема, що таке "бюлетень після роздержавлення" і чим він відрізняється від газет? Ми там все врегульовуємо.

У цьому законі пропонується врегулювати, як органи влади мають розміщувати матеріали в приватних ЗМІ, бо станом на зараз вони можуть їх просто розміщувати як "джинсу", проплачуючи з бюджету, ніхто в тому не буде розбиратися журналістський цей матеріал чи ні,  ми не будемо знати, скільки це коштує, тобто є дуже багато проблем, які треба врегульовувати, і саме цей законопроект покликаний їх врегулювати. Але побачили там тільки Верховну Раду і акредитацію на одну сесію.

Так, акредитація на одну сесію сьогодні зумовлена питаннями того, що акредитація вийшла фактично з-під контролю, і у нас понад 4,5 тисячі акредитованих журналістів, які такими журналістами не є, а формату відкликання карток акредитації у нас так само немає.

Служба безпеки України надіслала нам декілька листів. Зокрема, є дуже багато питань, знаєте таке видання "Мобільні новини"? Хтось чув про таке? Немає, сайту теж немає. Друг Чаленка, головний редактор, коректор і журналіст там підписаний на Fb. Знаєте, скільки акредитованих журналістів від цієї газети, чи я не знаю, що це таке "Мобільні новини", сайту якого навіть немає? 22 акредитованих у Верховній Раді журналіста!

________________. А облік ведеться, до речі, їх проходження чи час перебування?

СЮМАР В.П. Ні, немає такого формату.

І таких випадків насправді багато, що ви навіть видання не знайдете, не те, що матеріалів про роботу Верховної Ради, ви цього видання ніде не знайдете. А десятки акредитованих журналістів, більше ніж каналу "Інтер", каналу "1+1", бо це ж серйозні речі. Але практика, яка існувала біля 20 років в Верховній Раді, щоб подавалися вчасно, до сесії, і швидко Верховна Рада, електронні картки, електронні листи від видань - і, будь ласка, швидко реальні журналісти отримають посвідчення. Але переакредитовувати 22 журналіста, видання якого не існує, даруйте, мені здається, це от є питання. Тому саме цим було викликано.

Вже в положенні Голова Верховної Ради, яке він підпише, і ми зробимо все можливе, щоб для реальних журналістів все було максимально спрощено, це вже буде, так би мовити, задача прес-служби. Але в даному випадку це питання треба врегульовувати. Єдине, що: ми не будемо виносити на комітет цей законопроект,  допоки не поговоримо з парламентськими журналістами, з парламентськими кореспондентами. Проведемо таку зустріч, обговорення, послухаємо їх пропозиції. Бо все-таки громадську раду при прес-службі варто було би створити, щоб самі журналісти визначали насправді, хто має, хто взагалі працює у Верховній Раді, а не по 500 гривень купує собі "корочки", щоб від міліції десь там відбиватися, бо вони мають акредитацію у Верховній Раді. Є пропозиція? Прошу, Влад.  

СЕВРЮКОВ В.В. Я тільки уточнити для себе, якщо ми в обговорення входимо. Отам мова іде про переакредитацію, але ж нема якихось вимог. Тобто ці 22 журналіста так само це видання подасть і переакредитуються. Чи є там розумна відмова?

СЮМАР В.П. Ми не можемо цього в законі написати. Але в положенні.

СЕВРЮКОВ В.В. Отут буде конфлікт. Вони подадуть і 50 людей, навпаки, на свіжу, так би мовити.

СЮМАР В.П. Ви знаєте, у мене є сподівання тільки одне, що в положенні це можна буде прописати не в суперечності закону. Насправді це положення і так можна поміняти, давайте скажемо прямо. Це положення можна поміняти. Але тут дуже хочуть нас от втягнути від  того.

Якщо буде категоричне несприйняття, ми цю норму можемо витягнути з цього закону. Але те, що питання акредитації в парламенті треба врегульовувати – це теж однозначний факт. І до цього, до вищого законодавчого органу треба ставитись з повагою.

І мене дивують, чесно кажучи, заяви про те, що от подивіться, тільки за карткою журналіста у Франції можна зайти в орган влади. Так давайте ж з'ясуємо, що таке "картка журналіста" у Франції? Де кожен рік треба її переоформлювати, де засідає ціла комісія, яка дивиться, по-перше: а) 80% своїх прибутків ти маєш довести, що ти їх отримуєш від журналістської діяльності; б) ти не порушував кодекс етики журналістської. Якщо ти її порушував, тобі ця комісія просто не видасть цю "картку журналіста". Тобто працюють зовсім інші механізми.У нас "картку журналіста" кожен може надрукувати собі на принтері, сказати, що  він геніальний блогер геніального сайту, який зареєстрований в Інтернеті і має два передруки.

Тобто це питання, звісно, теж потребує врегулювання, як би негативно до цього не ставилися журналісти, яким не хочеться це робити раз в півроку, а хочеться робити раз на 5 років. Світлано, скажи.

ОСТАПА С.В. Я акредитуюсь з 2002 року, і в принципі раніше так і було, що раз на півроку. Тобто це іде мова про постійну акредитацію, про картку постійної акредитації. Це не йде мова про щоденну акредитацію, яка також відбувається постійно. І вимагали, одна з умов була, що ми маємо надати докази й матеріали, що ти друкуєшся, що знімаєш про парламент.

СЮМАР В.П. Висвітлюється діяльність.

ОСТАПА С.В. Зараз такого немає, це раз.

І друге,  що акредитація це нібито не дозвільна система, а може будь-хто прийти в парламент. Це друге.

Але парламент – єдиний фактично в Україні державний орган, який дає картки постійної акредитації. Тому що в той самий Кабмін на кожне засідання треба окремо акредитуватися.

Тому, можливо, наголошувати на тому, що щоденна акредитація залишається, все нормально. Я думаю, що 22 журналіста від одного видання в день не прийде, а акредитується один і піде працювати, якщо йому треба.

СЮМАР В.П. Там є щоденні картки, вони є в тілі закону.

ОСТАПА С.В. Так.

А по сесійним, якщо ви вирішите залишити, то, звичайно, тут тільки мотивувати тим, що ложа преси невеличка, це стара будівля і туди можуть потрапити тільки ті, які постійно висвітлюють: є досвід, є багато матеріалів - і от вони отримують раз на півроку.

Я оформляла для всієї редакції ці картки і переоформляла щопівроку і для себе також. Так що, з цими фейковими, я думаю, треба боротися тільки щоденною акредитацією, бо вони не будуть ходити акредитовувати 22 журналіста.

СЮМАР В.П. Дякую. Прошу.

ШВЕРК Г.А. Я хочу звернути увагу, що така проблема щодо акредитації саме журналістів, вона з'являється ще на кожні вибори. Бо на кожній дільниці з'являються фейкові журналісти з великою кількістю таких посвідчень. З моєї точки зору, треба звертатися до Союзу журналістів, щоб вони дійсно самоврегульовували цю ситуацію якимось чином.

(Загальна дискусія)

СЮМАР В.П. Так, на жаль, щодо питання саморегуляції, ми максимально можемо тільки хотіти, щоб воно відбувалося, а воно не відбувається, як би ми до цього не стимулювали.

Але тим не менш, я думаю, що законопроект дуже важливий. Прошу якось ознайомитися. Проведемо коло обговорення, а тоді вже будемо визначатися на комітеті.

ПАВЛЕНКО Ю.О.  Я підтримую вашу ініціативу стосовно цієї складної частини громадських обговорень. Я впевнений, що тут повинні своє слово сказати і журналісти, реальні журналісти, а не ті, хто працює під їх виглядом і фактично дискредитує професію.

Тому, я думаю, що тут комітет повинен просто надати можливості організаційні для висловлення позиції спільноти. Дякую.

 

СЮМАР В.П. Так. Це хороша пропозиція. Я абсолютно переконана, що ми так і зробимо.

Колеги, всім дуже дякую за нашу роботу в цьому році. Вона була плідною. Жодного засідання ми не пропустили. На всіх засіданнях був кворум. І за це я вам дуже щиро вдячна. Дякую.